Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

Нервово-соматична ослабленість. Найчастіше мова йде про загальну соматичну ослабленість тих, хто піддається частим простудним захворюванням, спазмам в області дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, головні болі, нестійкий пульс, артеріальний тиск, алергічна чутливість шкіри, гормональна нестійкість.

Існує варіант, коли хронічний стрес, впливаючи через центральні регулюючі механізми, загострює вже ослаблені соматичні сфери організму і призводить до появи нових психосоматичних обумовлених порушень.

Преморбідні особливості. Своєрідність формування характеру і особистості – одне з центральних понять патогенезу неврозів. З преморбідних особливостей передусім звертається увага на емоційну чутливість і вираженість почуття «я». Вже у перші роки життя діти чутливо сприймають утиски їх почуття «я», придушення, обмеження, надмірний контроль чи опіку. Надмірні обмеження активності чи самостійності створюють ефект блокування потреб самовираження, самореалізації чи ствердження власного «я».

Віковий фактор. Він має значення в патогенезі у плані найбільш чутливого віку до прояву невротичних розладів. У більшості випадків невроз розвивається у старшому дошкільному віці, коли діти ще досить емоційні, але одночасно у них інтенсивно розвивається мислення (когнітивний рівень психіки). В цьому віці найбільш глибоко переживаються травмуючи життєві обставини, так як дитина ще не в змозі вирішити їх найбільш доступним шляхом. Аналіз найбільш уразливих вікових періодів для розвитку неврозу показує, що це вік 2, 3, 5, 7 років та підлітковий вік. В 64% невроз виникає в дошкільному і в 36% – в шкільному віці.

Несприятлива життєва ситуація. Під цим поняттям розуміється негативний вплив середовищ них факторів на формування характеру та особистості дітей. Тобто відхилення у вихованні, конфлікти, життєві труднощі, складність адаптації до реальності (відносини в сім’ї, спілкування з однолітками, тощо).

Психічна травма. Це більш конкретне поняття, аніж несприятлива життєва ситуація, яка на відміну від травми не завжди переживається та усвідомлюється, але виступає у якості психогенного фактору при неврозах.

Психічна травма – це афективне відображення у свідомості індивідуально значимих подій в житті, що пригнічують, хвилюють або в цілому негативно впливають. Тому психічна травма неповторна у кожної людини, але є багато спільного, що здатне її викликати. Це одночасно об’єктивний та суб’єктивний феномен. Об’єктивний тому, що відображає загальнолюдський реєстр переживань, а суб’єктивність полягає у індивідуально різному характері особистісних переживань. Домінуюча роль при неврозах належить хронічній психічній травматизації. Психічна травма не завжди пов’язана з зовнішніми несприятливими обставинами. В підлітковому віці часто причиною можуть стати невирішені переживання, вразливість «я», непристосованість та беззахисність, неприйняття однолітків.

Внутрішній конфлікт. За З. Фрейдом основне внутрішнє протиріччя при неврозі полягає у боротьбі свідомих (середовищних) і несвідомих (інстинктивних) сторін психіки. Наприклад, протиріччя між почуттям обов’язку (моралі) та бажаннями людини. За В. А. Гіляровським суть неврозу полягає у невідповідності між можливостями особистості та обов’язками, які витікають з певних соціальних відносин. Р. А. Зачепицький патогенне джерело неврозу вбачає у зіткненні значимих відносин особистості з несумісною життєвою ситуацією, що веде до перенапруження ВНД і її розладів.

Нервово-психічне напруження. При неврозах це більш широке поняття, ніж внутрішній конфлікт, оскільки утворюється із більш багаточисельних джерел і не завжди психологічно мотивовано. Патогенно передусім блокування активності, відсутність емоційного реагування, надмірна стимуляція можливостей і виховання в цілому, що не відповідає особливостям темпераменту, характеру і формування особистості. Патогенні ситуації виховання і взаємовідносини у сім’ї не завжди усвідомлюються як травмуючи, але сприяють розвитку психічного напруження. [42].

Патофізіологія неврозів. В класичному варіанті вона представлена

роботами І. П. Павлова (1951) и Н. І. Красногорського (1939). Доведено функціональний характер нейродинамічних порушень при неврозах в результаті перенапруження процесів збудження і гальмування, їх рухливості. Виявлені патофізіологічні механізми функціонування ослаблення кори, розвиток гіпнотичних (фазових) станів, ізольованих «хворих пунктів», джерел патологічно інертного збудження з індукційним гальмуванням навколо, а також порушених співвідношень між корою та підкіркою. Подальший розгляд механізмів при неврозах приводить до уявлень про домінанту А. А. Ухтомського, до розкриття ролі підкіркових утворень і надання їм великої патогенної значимості, зокрема порушенням зі сторони лімбіко-ретикулярного комплексу, до критики «слабких» та «сильних» типів ВНД з великою увагою до темпераменту, розуміння односторонності поглядів на першу і другу сигнальну систему і звернення уваги до проблеми міжпівкульної асиметрії. В узагальненому вигляді патофізіологічний механізм неврозів Б. Д. Карвасарський бачить у розладі функцій інтегративних систем мозку, серед яких разом з корою великих півкуль головного мозку важлива роль належить лімбіко-ретикулярному комплексу. [18, 83-104; 4, 100-106].

Патофізіологічні розлади при неврозах можна прокоментувати динамікою наступних понять: 1) перенапруження процесу збудження;

2) перенапруження процесу гальмування; 3) зіткнення процесів збудження і гальмування; 4) порушення білатеральної регуляції; 5) розвиток фазових станів; 6) зміна нервово-психічної реактивності і пристосовницьких функцій організму; 7) утворення патодинамічних і одночасно відносно стійких церебральних порушень, що проявляються клінічною картиною неврозів. Для хворих на невроз характерно протиріччя між переважаючою активністю правої півкулі і переважно «лівопівкульним» вихованням, якому сприяє рання соціалізація, надмірна розсудливість у ставленні до дітей, більша кількість моральних обмежень, вербальних погроз і порад. [11, 832-842].

Якщо ліва півкуля хронічно перенапружується від надмірної інформації і одночасно відсутнє емоційне реагування на неприємні відчуття і переживання зі сторони правої півкулі, то ірраціональний «продукт» останньої викривляє логічне мислення лівої. При розгляді