Діяльність Національного Банку України

Серед активів центрального банку провідне місце належить інвестиціям у державні цінні папери, що є головною формою кредитування уряду. Суттєве значення мають також вкладення у золотовалютні цінності, а також касова готівка й позичкові операції, хоча останні можуть становити незначну частку активів.

Конкретна структура активно-пасивних операцій центральних банків різниться у різних країнах залежно від національних особливостей функціонування кредитної системи та пріоритетних методів грошово-кредитного регулювання.

 

 

 

Економіка України знаходиться в кризовому стані, що підтверджують темпи росту реального ВВП без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та частини зони проведення АТО за 2014 р. – 93, 2%, 2015 р. – 88, 5% (прогноз). В 2016 році очікується незначне зростання на рівні 3, 1% ВВП (згідно розрахунків НБУ). Скорочення обсягів виробництва та валової доданої вартості, яке відбулося через зниження виробничих можливостей країни внаслідок певного порушення промислової бази, інфраструктури та міжгосподарських зв’язків, спровокувало тиск на ціни з боку пропозиції (інфляцію витрат), що враховуватиметься у заходах монетарної політики. У січні-березні падіння обсягів промислового виробництва прискорилося до 21, 4%. Найбільше постраждали галузі, підприємства яких розташовані у зоні конфлікту: видобування вугілля скоротилося на 58, 5%, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення – на 51, 9%, металургійне виробництво – на 26, 8%, та машинобудування – на 25, 1%.

Один із головних інструментів державного регулювання економіки є грошово-кредитні політика, яка повинна швидко реагувати на усі зміни. Грошово-кредитна політика (monetarypolicy) – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів.

Економіка увійшла в стан стагфляційної макроекономічної динаміки, тобто процеси зниження виробництва ВВП поєднуються із значним зростанням цін. Це потребує, з одного боку, заходів щодо зниження інфляції, з іншого – підтримки економічного зростання. Для подолання кризи і забезпечення цінової стабільності Національному банку необхідно проводити стратегічно і тактично виважену монетарну політику (що є підгрунтям стійкої курсової динаміки і зниження інфляції) з поступовим переходом до інфляційного таргетування.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» основними економічними засобами та методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

• визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;
• процентну політику;
• рефінансування комерційних банків;
• управління золотовалютними резервами;
• операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), в т. ч. з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;
• регулювання імпорту та експорту капіталу;
• емісію власних боргових зобов’язань і операції з ними.

Головним суб’єктом грошово-кредитної політики в Україні є Національний банк, який відповідно до Конституції України та Закону «Про Національний банк України» визначає та реалізує її. На виконання ст. 100 Конституції України і ст. 8, 9 та 24 Закону України «Про Національний банк України». Виконання Національним банком Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до ст. 100 Конституції України контролюється Радою Національного банку.

Згідно зі ст. 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Основні засади грошово-кредитної політики містять головну мету та показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі, оцінюють реалізацію грошово-кредитної політики, визначають ключові стратегічні принципи монетарної політики Національного банку, основні завдання і показники, а також окреслюють макроекономічні умови, ризики та тенденції грошово-кредитної і бюджетної сфер, які можуть справляти вплив на монетарну політику.

Основні засади грошово-кредитної політики публікуються на офіційному сайті Національного банку України та в інших офіційних виданнях.

З 2014 р. НБУ змістив акценти грошово-кредитній політиці з утримання курсу національної валюти в бік управління рівнем цін. Відповідно до рішення ради НБУ №28 від 11 вересня 2014 р. «Основи грошово-кредитної політики на 2015 рік», головною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Для її реалізації Національний банк передбачає виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, що включає збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, забезпечення цінової передбачуваності у здійсненні довгострокового планування та прийнятті управлінських рішень щодо економічного та соціального розвитку. Завданням грошово-кредитної політики у середньостроковій перспективі НБУ визначає зниження темпів інфляції до 5% на рік із допустимим відхиленням ±1 процентний пункт.

Прогноз КМУ на 2015 рік (постанова Кабінету Міністрів України від 27. 08. 2014 р. № 404) містить три сценарії розвитку ситуації, відповідно до яких приріст індексу споживчих цін (у розрахунку грудень до грудня попереднього року) може скласти відповідно 26, 7%, 38, 1% та 42, 8%. Очевидно, що жодне з наведених значень не може бути використане у якості цілі грошово-кредитної політики, оскільки навіть найнижче з них суперечить поняттю цінової стабільності.

За таких умов, основним завданням грошово-кредитної політики на 2015 рік НБУ визначає як максимально можливе зниження темпів інфляції у річному вимірі з метою зламу висхідного тренду в її динаміці та створення підґрунтя для досягнення середньострокової цілі. Як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться кількісні критерії ефективності та індикативні цільові показники