Драматургія масових театралізованих заходів

Найпоширенішиим вадами сценарної творчості початкіців слід вважати саме такі:

1. Помилкова форма літературної фіксації драматургічного тексту, тобто використання перелічувально-експлікаційної, а не описувальної форми запису літературного сценарію.
2. Відсутність у драматичній структурі першооснови масового театралізованого видовища - так званого сценарного ходу, тобто художнього образу сценарію, що суттєво відзначається на професійному художньому рівні як самого сценарію, так і майбутнього заходу.
3. Помилкова композиція, тобто поверхове знайомство з функціями композиційних елементів, алогічний монтаж, невиправданість, випадковість послідовності окремих епізодів, відсутність обумовленого зв’язку між ними, невміння користуватись законами, за допомогою яких монтуються частини сценарію, погана обізнаність із загальними законами літературної композиції.
4. Відсутність конкретної адреси сценарію, тобто розрахунку на певну аудиторію, так званої «прив’язки», що робить сценарій нікому не потрібним.
5. Відсутність в структурі сценарію обов’язкового конфлікту, слабка визначеність конфліктної ситуації, через що в сценарії відсутня дія.
6. Логічна необгрунтованість кількості ведучих, їх сценічного образу та поведінки.
7. Невизначеність та випадковість вибору персонажів, невиправданість їх появи та зникнення.
8. Механічне копіювання чужих сценаріїв, особливо засобів створення рубрик телевізійних передач без врахування їх специфіки.
9. Невміння розрахувати хронометраж сценарію, а також його окремих епізодів, внаслідок чого виникають так звані «безрозмірні» заходи.
10. Відсутність бажання або невміння врахувати конкретну постановочну ситуацію, яка часом вимагатиме змін, виправлень та уточнень сценарію в зв’язку з появленням нових фактів, які раніше були невідомі.
11. Низький загальний рівень мовної культури, стилістики.
12. Невміння сценариста відмовитись від зайвого матеріалу, від дрібниць та окремих епізодів, що перевантажують сценарій і майбутнє видовище.
13. Відсутність в сценарії невеличкого запасу матеріалу, який би дозволив постановщику дещо переставляти або скорочувати під час постановочної роботи.
14. Відсутність в сценарії переліку дійових осіб.
15. Відсутність в сценарії переліку використаної літератури.
16. Використання замість назви сценарію визначення його жанру або відсутність назви взагалі.
17. Можливо, що деякі з перелічених найхарактерніших помилок сценаристів – початківців суттєво не впливають на загальний професіний рівень сценаріїв, але вони в достатній мірі псують загальне враження від роботи, а тому цих помилок краще уникати.

 

 

Закінчення роботи студента над учбовим сценарієм і навіть позитивна оцінка, яку він одержав за нього, ще не є доказом успішного та перспективного оволодіння сценаристом-початківцем всім складним процесом створення драматургічної першооснови масового театралізованого видовища будь-якого жанрового різновиду. Кінець роботи над сценарієм – це, мабуть, не кінець сценарної роботи студента взагалі, а лише її початок: початкуючому сценаристові ще довго треба буде вчитися, одержувати необхідні знання та навички, необхідний досвід, усвідомлювати всі складності сценарної творчості.

Ось чому студент, який серйозно та професійно підходить до розв’язання проблеми створення своїх перших драматургічних спроб, який прийняв до виконання всі умови цього роду творчої діяльності, запропоновані педагогом, може створити сценарні твори належного рівню, додержуючись в них всіх об’єктивно існуючих правил та засобів побудови драматургічної структури. І якщо ця сценарна робота відповідатиме головним професійним вимогам – студент може спокійно братися до постановки свого драматургічного твору, маючи впевненість в тому, що сценарій його не підведе.

Отже, якщо учбовий посібник прочитаний, уважний читач, можливо, одержав з нього деяке уявлення про велику кількість проблем, які постають перед кожним, хто вирішив перевірити свої творчі можливості у справі практичної драматургії.

На деякі питання, що цікавлять драматургів-початківців, у цьому учбовому посібнику були дані більш-меньш вичерпні відповіді. Але у новобранців драматургії будуть весь час виникати все нові і нові питання – це природно та логічно. А хто ж дасть відповіді на всі ці нові питання? Час, досвід та здібності. А ще – робота.

Тому, мабуть, не треба вважати, що цей учбовий посібник є абсолютною панацеєю, яка страхуватиме студента від усіх драматургічних негораздів. І кожна людина, якій забажалось спробувати себе у практичній драматургії, нехай і без надії на великий успіх, може вважати, що вона зазирнула у саму середину складного механізму на ім’я драматургія. Професійним драматургом така людина, скоріше за все, не стане, але сенс та зміст цієї роботи вона зрозуміє.

Ї ще: обов’язково треба пам’ятати про те, що було сказано колись людьми, що розумілись у житті:

Non licet omnibus adire Corintum...

В перекладі з урочистої латини це значить:

Не кожний може потрапити до Коринфу...

Саме так – не кожний. А ті, кому не судилося потрапити до Коринфу професійної драматургії, нехай задовольняться розумінням законів виникнення та існування драматургічних творів. А це не так вже і мало.

 

1. Творча заявка
2. Творча заявка
3. Контрольне завдання
4. Титульний аркуш

АВАНСЦЕНА – передня частина сцени перед завісою, теж саме, що і ПРОСЦЕНІУМ.

АДАПТАЦІЯ – пристосування якогось тексту до потреб сценарію, переробка тексту.

АКТ – частина драматургічного твору, окрема ДІЯ.

АЛЕГОРІЯ – абстрактне поняття, яке втілене в окремому художньому образі.

АМПЛУА – тип ролі, якій відповідає актерській індивідуальності: герой, трагік, інженю тощо.

АМПФЛІКАЦІЯ – збільшення обсягу тексту за рахунок різних вставлень та доповнень.

АНОНС – коротка попередня інформація про майбутню виставу, свято тощо.

АНСАМБЛЬ – художня узгодженість різноманітних елементів, а також одночасний виступ кількох музикантів та співаків, колективів