Економічний аналіз для інших спеціальностей

Вертикальний аналіз – розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто визначення структури статей активу і пасиву на звітну дату.

Коефіцієнтний аналіз – за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану.

Факторний аналіз – застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників та для розрахунку впливу факторів на зміну аналізованого показника.

 

Аналіз фінансового стану починається з його загальної оцінки на основі балансу. Для полегшення процедури аналізу будується стислий порівняльний аналітичний баланс шляхом злиття деяких однорідних балансових статей і доповнення його показниками структури (вертикальний аналіз) і динаміки (горизонтальний аналіз).

Аналіз балансу починають із встановлення зміни валюти балансу. Це  дозволяє зробити важливі висновки про масштаби діяльності. Зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарського обороту. Збільшення валюти балансу (із врахуванням інфляції) свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства.

Крім зміни валюти балансу в цілому, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей активів і пасивів, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу.

Аналіз активів підприємства проводиться за наступними напрямами:

• загальна оцінка величини та динаміки активів, яка свідчить про зміну економічного потенціалу підприємства;
• аналіз частки оборотних і необоротних активів. Позитивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що підвищує віддачу капіталу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів;
• аналіз структури активів за критерієм їх ліквідності. Підвищення частки високоліквідних активів є свідченням підвищення поточної платоспроможності і стійкого фінансового стану;
• аналіз необоротних активів: їх динаміки, структури та ефективності використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання економічного потенціалу підприємства та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зносу). Особливу увагу в процесі аналізу необоротних активів приділяють також зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо.
• аналіз оборотних активів. Від їх раціонального розміщення та ефективності використання фінансовий стан залежить найбільше. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього менеджменті, а й зовнішніми факторами, визначальним серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростає невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків в оцінках оборотних активів. При інфляції суттєве значення має поділ активів на монетарні і немонетарні. Вкладення у грошові активи призведуть до втрати їх покупної спроможності. 

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну фінансового стану можна визначити за показниками:

а) рентабельності активів (Rа), яка визначається відношенням чистого прибутку (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):

Rа =  • 100

б) віддачі активів (Ва), яка визначається відношенням валового доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів (А):

Ва =  

Аналіз пасивів підприємства проводиться за наступними напрямами:

• аналіз співвідношення власного та залученого капіталу. Якщо частка власного капіталу є більшою ніж залученого, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів менший. Ефективність співвідношення власних і залучених коштів значною мірою визначається економічною рентабельністю підприємства і процентною ставкою за позичковий капітал;
• аналіз динаміки та питомої ваги довгострокового залученого капіталу. Наявність довгострокових позик свідчить про довіру до підприємства з боку банку та інших кредиторів та про зростання фінансових можливостей. Довгострокові зобов’язання та власний капітал в сумі становлять довгостроковий капітал підприємства, який вважається основним джерелом фінансування необоротних активів. Чим більша сума і частка довгострокових зобов’язань тим кращий фінансовий стан господарського суб’єкта.
• аналіз динаміки та структури короткострокового залученого капіталу. У його структурі найсуттєвіший вплив на фінансовий стан має кредиторська заборгованість, яка свідчить про стан платіжної дисципліни підприємства.

Ефективність використання капіталу підприємства характеризується показниками:

а) рентабельність власного капіталу (Rвк) та рентабельність залученого капіталу (Rзк):

Rвк =  • 100;  Rзк =  • 100,

де ВК – середня сума власного каті лату; ЗК – середня величина залученого капіталу;

б) капіталовіддача і капіталомісткість валового доходу: 

Кв =  ; Км =  

в) наявність власних оборотних коштів (робочого капіталу) (РК) є різницею між оборотними активами (ОА) та поточними зобов’язаннями (ПЗ):

РК = ОА - ПЗ

 

В загальному вигляді зміни дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу. Значне зростання дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стійкості підприємства та потребує залучення додаткових джерел фінансування, а відповідно має бути виправданим розширенням виробничої та збутової діяльності і зростанням виручки від реалізації. Збільшення кредиторської заборгованості позитивно оцінюється лише у випадку, коли темпи її росту співпадають із темпами росту дебіторської заборгованості.

Особливу увагу в процесі аналізу приділяють статтям „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” та „Кредиторська заборгованість за товари роботи послуги”, які як правило займають значну питому вагу та відображають стан розрахунків з основними дебіторами та кредиторами підприємства. Для глибшого аналізу цих розрахунків заборгованість класифікується за часом виникнення та очікуваними строками погашення, при цьому визначається питома вага простроченої та безнадійної заборгованості, яка підлягає списанню.

 Аналіз стану дебіторської та