Експертно-статистична оцінка життєвого циклу дестинацій винного туризму

Комплексна методика експертно-статистичної оцінки життєвого циклу дестинації базується на індексному підході, що дозволяє зіставляти різні за розмірністю та напрямом дії параметри, а розрахунок інтегрального індексу полегшує оцінку кінцевого результату, дозволяє виробляти міждержавні та міжрегіональні порівняння, відстежувати динаміку. Складність індексного методу полягає у виборі показників і способів їх узгодження.

Комплексна інтегральна оцінка розраховується за формулою:

 

де ki – ваговий коефіцієнт впливу і-го фактору на загальну оцінку, 0<ki<1,

xi – нормована до загальної шкали фактична величина і-го фактору,

n – кількість факторів, що вважаються впливовими, тобто тих, чия вага більша за 10%.

Отримання вагових коефіцієнтів, що суттєво впливають на інтегральну оцінку, було зроблено на основі використання методу попарних порівнянь Т. Сааті [3], що дозволяє позбутися недоліків занадто «волюнтаристського» експертного підходу до визначення вагових коефіцієнтів для факторів. Дуже часто експерти довільно обирають долю впливу кожного фактору або просто рейтингують їх. Метод попарних порівнянь Т. Сааті вимагає від експерта визначити найвпливовіший з факторів та порівняти його за значимістю з усіма іншими факторами, що робить отримані після обробки даних від експертів вагові коефіцієнти більш угодженими та обґрунтованими. Недоліком методу слід вважати великий обсяг математичної обробки експертних оцінок, що може бути подолано за допомогою використання інформаційних технологій.

Оптимальною для визначення інтегральної оцінки є ситуація, коли всі вагомі фактори можна отримати в абсолютних шкалах, тобто зі статистичних даних. На жаль, дуже часто частина факторів, що впливають на комплексну оцінку, не може бути виміряна в абсолютних шкалах, тоді виникає необхідність використовувати експертні оцінки для визначення частини факторів. Тому частину факторів нами було взято зі статистичної звітності [6], а частина визначалася за результатами експертного оцінювання за 10-бальною шкалою. Для отримання результуючої інтегральної оцінки статистичні дані нормувалися до середнього показника за всіма дестинаціями, а потім приводилися до загальної 10-бальної шкали. В результаті такої математичної обробки вдалося отримати однорідні вихідні дані за всіма вагомими факторами, що формують інтегральну оцінку життєвого циклу дестинації.

Для наукового обгрунтування вибору стратегії розвитку туристичної дестинації було виділено фактори, які характеризують стадію життєвого циклу дестинації та конкретизовано за наступними критеріями:

• кількість розміщених у колективних засобах розміщування;
• доходи від надання туристичних послуг, тис. грн. (юридичні і фізичні особи) ;
• обсяги роздрібного товарооборот у підприємств за видами економічної діяльності (діяльність і забезпечення стравами і напоями, млн. грн.)
• обсяги капітальних інвестицій в регіоні;
• кількість підприємств виноградарсько-виноробного комплексу;
• рівень гостинності місцевого населення.

Для уникнення ефекту масштабності усі фактори розраховувались пропорційно кількості населення (на 1 особу). (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Вихідні дані для оцінки життєвого циклу дестинацій винного туризму

Джерело: 6

 

За статистичними даними [6] та узагальненням результатів експертного опитування було встановлено питому вагу кожного з показників оцінки життєвого циклу дестинацій винного туризму (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Вагомість показників життєвого циклу дестинацій винного туризму

 

При цьому враховувалось, що показники, що отримали менше 10% за вектором не є значимими, тобто не мають визначального впливу на потенціал розвитку дестинацій винного туризму.

 

Рис. 1. Вагові коефіцієнти показників життєвого циклу дестинацій винного туризму в Україні

 

Розрахувавши інтегральну оцінку показники життєвого циклу дестинацій винного туризму на основі статистичних даних та експертної оцінки ми встановили, що Закарпатська та Одеська області знаходяться на етапі становлення, а Львівська, Миколаївська, Херсонська області та м. Київ перебувають на етапі зародження винного туризму.

 

Таблиця 3.

Результати інтегральної оцінки стадії життєвого циклу дестинації

 

З даних таблиці 3 видно, що найвищі показники по життєвому циклу дестинацій має Одеська (6, 29) та Закарпатська область (5, 11). Найнижчий показник визначено для Миколаївської області – 3, 48.

 

Рис. 2. Інтегральна оцінка показників життєвого циклу дестинацій винного туризму в Україні

 

Конструювання стратегії розвитку туристичної дестинацій передбачало врахування показників, визначених для стадії життєвого циклу дестинацій та показників туристичної привабливості.

Тому комплексна стратегія розвитку туристичної дестинації регіону / міста /села повинна спрямовувати діяльність всіх суб’єктів громади на:

• створення сучасного ринку різноманітних туристичних послуг на основі здорової конкуренції;
• оптимізацію використання існуючих, відновлення втрачених та створення нових об’єктів туристичної інфраструктури,
• збільшення кількості зайнятих в сфері гостинності,
• налагодження партнерських зв’язків між туристичними компаніями і підприємствами виробничої і комунальної інфраструктури, закладами дозвілля і розваг, музейними установами, громадськими організаціями,
• підтримку малого підприємництва в туристичній сфері;
• розвиток міжнародної транскордонної регіональної співпраці;
• економічне стимулювання розвитку матеріальної бази туризму через залучення бюджетних та позабюджетних джерел, зокрема іноземних інвестицій для реконструкції і будівництва нових туристичних об’єктів;
• удосконалення системи інформаційного забезпечення туристичної індустрії, створення регіональної геоінформаційної системи;
• проведення активної рекламної діяльності, налагоджування ефективних маркетингових комунікацій, формування територіального туристичного бренду;
• удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів; контроль за якістю туристичних послуг.

Висновки. Таким чином, стратегія розвитку винного туризму в Україні повинна враховувати комплекс природних, економічних, соціальних, політико – правових, соціально- культурних факторів і сприяти формуванню конкурентоспроможного національного туристичного продукту та підтримці вітчизняного товаровиробника.

 

 

1. Актуальні проблеми управління виноградно – виноробним комплексом: монографія / І. М. Бабич, Д. І. Басюк, М. В. Білько та ін.. : За заг. ред. Шияна П. Л., Басюк Д. І. Видавець ПП Д. Г. Зволейко, 2014. – 252с.
2. Бейдик О. О. Методологія та методика аналізу рекреаційно-туристських ресурсів України: автореф. дис.... д-ра геогр. наук: спец. 11. 00. 02 «Економічна та соціальна географія» / Бейдик Олександр Олексійович; КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 36 с.
3. Данильчук, В. Ф. Методология оценки рекреационных территорий: Монография. / В. Ф. Данильчук, Г. М. Алейникова, А. Я. Босуновская, С. Н. Голубничая. – Донецк: ДИТБ, 2003. – 197 с.
4. Мельник, О. В. Природно-рекреаційний потенціал у процесі моделювання оцінки рівня туристичної привабливості території / О. В. Мельник // Соціально-економічні дослідження в перехідний ' період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку. – Збірник наук, праць. – Вип. 2 (XLVI) : HAH України, Інститут регіональних досліджень. Ред. -кол. : відп. ред. академік НАН України М. І. Долішній. -Львів, 2004. – С 259-265.
5. Музиченко – Козловська О. В. Економічне оцінювання туристичної привабливості території: монографія / О. В. Музиченко – Козловська – Львів: Новий Світ-2000, 2012. – 176 с.
6. Статистичний щорічник України за 2013 рік / за ред. О. Г. Осауленка; Державний комітет статистики України. – К. : Август Трейд, 2014. – 534 с.

 

 

1. Babych, I. M. Basiuk, D. I. Bilko, M. V. and other (2014), Aktualni problemy upravlinnia vynohradno – vynorobnym kompleksom, p. 252.
2. Beidyk, O. O. (2004), “Metodolohiia ta metodyka analizu rekreatsiino-turystskykh resursiv Ukrainy”, Ph. D. Thesis, 11. 00. 02 «Ekonomichna ta sotsialna heohrafiia», KNU im. T. Shevchenka, Kyiv, Ukraine, p. 36.
3. Danylchuk, V. F. Aleinykova, H. M. Bosunovskaia, A. Ya. and Holubnychaia, S. N. (2003), Metodologija ocenki rekreacionnyh territorij, DYTB, Donetsk, Ukraine, p. 197.
4. Melnyk, O. V. (2004), “Pryrodno-rekreatsiinyi potentsial u protsesi modeliuvannia otsinky rivnia turystychnoi pryvablyvosti terytorii”, Sotsialno-ekonomichni doslidzhennia v perekhidnyi period. Pryrodno-resursnyi potentsial v systemi prostorovoho rozvytku, vol. 2 (XLVI) : NAN Ukrainy, Instytut rehionalnykh doslidzhen, Lviv, Ukraine, pp 259-265.
5. Muzychenko – Kozlovska, O. V. (2012), Ekonomichne otsiniuvannia turystychnoi pryvablyvosti terytorii, Novyi Svit-2000, Lviv:, Ukraine, p. 176.
6. Osaulenka, O. H. (2014), Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy za 2013 rik, Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy, Avhust Treid, Kyiv, Ukraine, p. 534.