Фінанси підприємств

Рентабельність діяльності підприємства загалом обчислюють як відношення загальної суми прибутку підприємства (операційного чи від звичайної діяльності) до поточних витрат (собівартості реалізованої продукції чи обсягу реалізації за цінами виробника) або авансованої вартості (вартості авансованого основного та оборотного капіталів). Рентабельність діяльності підприємства можна обчислити діленням:

а) прибутку від операційної діяльності (По) на собівартість реалізованої продукції (Ср) :

Рд 1 = (По/Ср) х 100;

б) прибутку від операційної діяльності (По) на обсяг реалізованої продукції за ціною виробника (Ор) :\Рд 2 = (По / Ор) х 100;

в) прибутку від звичайної діяльності (Пз) на суму основного (Кос) та оборотного (Коб) капіталів підприємства:

Рд3 = [Пз/ (Кос + Коб) ] х 100.

1. Розкрийте економічну сутність прибутку.
2. Які види прибутку прийнято виділяти?
3. Охарактеризуйте сутність та склад прибутку від операційної діяльності.
4. Визначте сутність і склад прибутку від фінансових операцій.
5. Охарактеризуйте сутність та склад прибутку від іншої звичайної діяльності.
6. Дайте характеристику формування прибутку від реалізації продукції.
7. Розкрийте зміст окремих методів розрахунку прибутку від реалізації продукції.
8. Які види витрат включає виробнича собівартість?
9. Наведіть формули, що застосовуються для визначення собівартості:а) випущеної продукції б) реалізованої продукції.
10. Дайте визначення й охарактеризуйте економічну сутність рентабельності.
11. Назвіть і охарактеризуйте показники рентабельності.
12. Розкрийте сутність та порядок обчислення чистого прибутку підприємства.
13. Охарактеризуйте зміст розподілу і використання прибутку.
14. Які фактори впливають на суму прибутку та рівень рентабельності підприємства?

 

1. Сутність податкової системи України.
2. Сутність, функції та джерела сплати податків.
3. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні.
4. Види податків, що діють в Україні.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві, які виникають із появою держави.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов’язковими внесками до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування. Виникнення й існування податків і платежів пов’язано з виникненням та функціонуванням держави. Держава без податків на може існувати, тому податки є вихідною категорією, що відображає істотні риси і властивості загальнодержавних фінансів. Податки й платежі, що внесені платниками до бюджету, стають власністю держави і є матеріальною базою фінансового забезпечення виконання нею соціально-економічних та військово-політичних обов’язків.

Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конкретних економічних і соціальних завдань, досвіду інших країн.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону „Про систему оподаткування в Україні”. У ньому визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. Так було закладено підвалини системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів), що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Принципами побудови податкової системи є:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• обов’язковість;
• рівнозначність і пропорційність;
• рівність, недопущення будь-яких видів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість;
• стабільність;
• економічна обґрунтованість;
• рівномірність сплати;
• компетентність;
• єдиний підхід;
• доступність.

Основними критеріями системи оподаткування повинні бути її економічна ефективність і соціальна спрямованість. У зв’язку з цим податки мають забезпечувати, з одного боку, стійку і в потрібному обсязі фінансову базу держави, а з другого – залишати господарюючим суб’єктам стільки коштів, щоб їм вистачало на власний розвиток та на підвищення матеріальної зацікавленості робітників і службовців у результатах праці.

 

Податки – особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, але й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Податки встановлюються виключно державою і базуються на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податків є те, що вони:

• стягуються на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо певного податку;
• мають односторонній характер установлення. Оскільки податки стягуються з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то вони є індивідуально безповоротні. Сплата платником податків не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
• на відміну від інших обов’язкових платежів, податки можуть бути сплачені лише до бюджету, а не до інших грошових централізованих чи децентралізованих фондів;
• вони є не тільки правовою, але й економічною категорією, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкових платежів відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;
• виступають як безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов’язків із надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Суспільне призначення податків виявляється