Індивідуально-авторське трактування Біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г. Байрона)

Окреме місце посідає перекладацька концепція І. Франка. Через десять років після перекладу Байронової містерії І. Франко створив власний глобальний біблійний метатекст – поетичну легенду “Смерть Каїна”, де послідовно реалізував свою інтерпретаторську позицію щодо мотиву братовбивства у його біблійному та українському апокрифічному варіантах та в індивідуально-авторському трактуванні Дж. Г. Байрона. Так, ключове слово Франкового перекладу і його оригінального твору – “серце” – латентно проектується на шосту заповідь євангельського блаженства: “Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога” (Матей 5: 8).

Біблійну топологію Байронової містерії “Cain”, що охоплює всі лінгвальні рівні тексту, зводимо до формально-стилістичної та образної. Формально-стилістичний топос відображає формальні особливості біблійного стилю, які безпосередньо не пов’язані зі змістом, проте виконують суттєву функцію акцентування. Ознакою такого топоса є гіперонімічне маркування джерела, тобто вказівка не на певний біблійний мотив, а на Біблію як специфічно оформлений макромотив. Формально-стилістична топологія полягає у моделюванні:

- первинної етностилістики давньогебрейської Біблії – словесної системи, текстуального поєднання подібних за формою слів із спільним асоціативним знаменником, і паралелізму; – набутих лінгвостилістичних характеристик англійської Біблії короля Джеймса 1611 р. – лексичних та граматичних архаїзмів і персоніфікації через символічний рід.

Залежно від варіативного потенціалу цільової мови у кожному конкретному випадку, українські перекладачі вдаються до різних методів компенсації за функціонально-прагматичним типом у поєднанні з методом компенсації за місцем: – замінюють консонанс чи асонанс (авторську модифікацію коренево-асоціативної системи) чергуванням приголосних, порівн. : “smooth agonies of adulation” – “гладка гниль улеглості” (пер. І. Франка) ; – застосовують нові, не актуалізовані у Байроновому творі, проте топологічно релевантні форми біблійного паралелізму, порівн. : “... what dost think of them? ” – “Тo що на се міркуєш і гадаєш? ” (пер. Є. Тимченка), див. “… юрба гомінка і галаслива” (Ісайя 5: 14) ; – відтворюють на рівні лексики ефект персоніфікації, закладений у граматичний компонент символічного роду займенників, порівн. : “When thou tillest the ground, it shall not henceforth yield unto thee her strength... ” (Genesis 4: 12) – “... the earth is young, and yields us kindly // Her fruits with little labour” (Byron, “Cain”) – “... земля дівича // Плід щедро родить і без много поту” (пер. І. Франка).

Образна біблійна топологія закладена у словах, що через алегоричні компоненти спроектовані на Біблію і несуть семантичне навантаження мікротексту. При цьому виділяємо топос-формулу, типовий давньогебрейський (первинний) біблійний зворот, позбавлений конкретної символіки (“son of consolation”) ; топос-образ, що його біблійно-символічне значення є складовою самої семантичної структури слова як інгерентний конотативний компонент, зрозумілий і поза біблійним контекстом (“poison”, “snare”) ; топос-символ із адгерентним біблійно-символічним компонентом, що актуалізується лише в біблійному та метабіблійному контекстах (“word”, “leaven”).

Образна біблійна топологія Байронової містерії “Cain” у перекладах зазнає таких видів переструктурування: – безпосередня актуалізація біблійного топоса, відсутнього в авторському глобальному метатексті. Наприклад, І. Бунін вводить у текст перекладу нехарактерні для Байронового стилю біблійні топоси-формули, порівн. : “That which І am I am” – “Я сын гpexa”; – заміна топоса суміжним, що супроводжується розгортанням біблійної символіки до рівня символічної архісеми, порівн. : “... let me not see my offspring fall into // The snares beyond the walls of Paradise, // Which e’en in Paradise destroy ‘d his parents” – “Хай не побачу я своє дитя // Заплутаним в ту сіть, яка згубила // В раю колись батьків його” (пер. М. Кабалюка, 1984 р.) – “For he is cast into a net by his own feet, and he walketh upon a snare” (Job 18: 8) – “The kingdom of heaven is like unto a net” (Matthew 13: 47) ; нашарування біблійно-символічного компонента “авернення в свою віру”; – нівелювання біблійно-символічної семи топологічно маркованого слова через звуження (або розширення) його горизонтального контексту, порівн. : “... the word was God” (John 1: 1) – “... miserable things... worship the word... ” (Byron, “Cain”) – “... хиляться вни перед кожним словом …” (пер. І. Франка) ; нівелювання біблійно-символічного компонента “унікальна божественна одиниця-монада”; – зведення топологічно маркованих лексем до рівня ключових слів, узагальнено-образних знаків-вказівок на мотив, що повторюються у перекладному тексті й відображають як біблійний мотив, так і спричинені ним алюзії, актуальні для цільового читача, див. пер. І. Франка: “понурий” – узагальнено-образна вказівка на мотив Божого осуду Каїна за його злочинну понурість (Буття 4: 6, 4: 7), “обридлість” – вказівка на мотив втоми від життя (Іов 10: 1, 10-18-10: 21) – актуальна ідея розчарування в епоху духовного декадансу; пер. Є. Тимченка та М. Кабалюка: “плазун” – узагальнено-образний знак “зміїного” мотиву (мотиву Сатани)  (Второзаконня 32: 24) ; актуальна ідея духовного каліцтва під гнітом