Інвестиції і збереження

Крива пропозиції грошей МSМS зображена вертикальною лінією, так як ця величина не залежить від рівня цін.

Неокласична модель грошового ринку знаходиться у зрівноваженому стані в точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей, коли ціни встановлюються на рівні РА. Якщо ж загальний рівень цін знизиться до величини Рв, то виникає надлишкова пропозиція грошей, рівна МS-МS1. У такому випадку гроші починають знецінюватись і відбувається підвищення цін, яке наближає їх до рівня РА. Таким чином, проявляється тенденція до підтримання автоматичної рівноваги на ринку.

Кейнсіанаська теорія внесла нові аспекти в пояснення попиту на гроші. У кейнсіанській термінології попит на гроші – це перевага ліквідності. Дж. Кейнс висунув три психологічних мотиви, які спонукають людей зберігати збереження в грошовій (ліквідній) формі: трансакційний, спекулятивний і обережності.

Трансакційні залишки грошових засобів зберігаються з метою здійснення угод, пов'язаних з підтриманням заданого рівня грошового доходу (попит на гроші для угод). Отримання доходу і його витрачання розділені певним часовим інтервалом, який потрібно заповнити. Тут гроші потрібні як засіб обігу і платежу. Підприємствам потрібні гроші для оплати праці, матеріалів, енергії тощо. Необхідні для всіх цих цілей гроші називаються попитом на гроші для угод (рис. 2)

 

 

r – відсоткова ставка, М – номінальна кількість грошей, МD – попит на гроші. Трансакційний попит на гроші не залежить від рівня відсотка (r), тому лінія МDMD вертикальна.

Спекулятивний мотив зберігання грошових залишків, так як і мотив обережності відрізнялися від попердніх уявлень неокласиків. Дж. Кейнс надавав цьому мотиву ключове значення в теорії попиту на гроші. Він вважав, що в умовах невизначеності й ризику, що існують на фінансовому ринку, попит на гроші значною мірою залежить від рівня доходу із облігацій. Якщо якась особа спекулятивно розраховує, що майбутня норма відсотка буде вищою за ту, яку, очікують більшість учасників ринку, то цій особі рекомендується зберігати свої збереження в грошовій формі, а не купувати облігації, бо підвищення норми відсотка викличе пониження курсу облігацій.

 Якщо дана особа очікує, що наявна на ринку норма відсотка понизиться, то можна очікувати підвищення курсу облігацій і є сенс помістити свої збереження в облігації. Спекулятивний попит на гроші (попит на гроші з боку активів) на графіку має такий вигляд (рис. 3).

 

 

Графік на рис. 3 показує, що спекулятивний попит на гроші залежить від величини відсоткової ставки. Недолік володіння грошима як активом, у порівнянні з володінням облігаціями полягає у тому, що вони не приносять доходу у вигляді відсотка. Юридичним і фізичним особам потрібно вирішувати, скільки фінансових активів тримати в облігаціях, а скільки в грошах. Рішення в першу чергу залежить від ставки відсотка. Спекулятивний попит на гроші змінюється обернено пропорційно ставці відсотка. Тобто, чим вищий відсоток, тим вигідніше тримати активи у вигляді облігацій, і навпаки.

Загальний попит на гроші можна визначити шляхом зміщення по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (спекулятивний попит) на величину, яка рівна попиту на гроші для угод. Отримана спадна пряма показує загальну кількість грошей, яку люди хочуть мати для угод і в якості активів, при кожній можливій величині відсоткової ставки (рис. 4). Крива загального попиту на гроші називається ще кривою переваг ліквідності.

 

 

Таким чином, Дж. Кейнс ввів у економічну науку проблему портфельного вибору, тобто показав, що існує альтернатива у виборі оптимальної структури активів даної особи (юридичної або фізичної). Більш пізні дослідження даної проблеми пов'язані з ім'ям американського економіста, лауреата Нобелівської премії Джеймса Тобіна. Важлива роль відводиться очікуванню індивідів, у зв'язку з цим попит на гроші стає непередбачуваним і нестійким.

Рівновага на грошовому ринку за Дж. Кейнсом встановлюється на рівні певного відсотка (рис. 5).

 

 

Пропозиція грошей представлена вертикальною лінією МS показує, що рівновага на грошовому ринку встановлюється на рівні відсотка rо. Якщо, наприклад, центральний банк зменшить пропозицію грошей, то лінія МS зміститься вліво, в положення МS¹. Таким чином, встановиться нова рівновага на грошовому ринку, але тепер при більш високому рівні відсотка. Керівні кредитно-фінансові органи можуть впливати на рівень відсоткових ставок, зменшуючи або розширюючи грошову пропозицію. На відміну від рис. 1 на осі ординат відкладена величина відсоткової ставки, а не рівень цін.

Сучасні монетаристи, які кинули у 50-х роках ХХ ст. виклик кейнсіанству, розуміли, що відновити кількісну теорію у її попередньому вигляді неможливо. Тому основоположник цього напряму лауреат Нобелівської премії М. Фрідмен вирішив зосередити свою увагу на розробці теорії попиту на гроші на мікрорівні (поведінка окремого господарського агента), а потім уже придати отриманим висновкам макроекономічний масштаб – проаналізувати зміну сукупного попиту на гроші і його вплив на все господарство.

У повному варіанті кількісної теорії,