Комунікаційні технології

В інформаційну епоху  роль  і значення комунікації кардинально змінюється,  наука почала ретельно вивчати вплив інформації на суспільство саме  тому, що інформація стала основним продуктом виробництва й основним засобом впливу на культуру й  соціум,  особливо на  масову свідомість. Поступово інформаційні потоки стали предметом дослідження різних наук: теорії комунікації,  психології, соціології, лінгвістики, філософії, медицини, герменевтики, семіотики, паблік рилейшенз, теорії інформації та ін.  Результати цих  досліджень були застосовані для  втілення в різних соціальних практиках: від педагогіки й  освіти до  геополітичних проектів. З’ясувалося, що  управління комунікацією може дати  неймовірні результати:  змінити соціальні системи, розв’язати війни, підняти маси, створити позитивний образ  вождя, навіть сконструювати  реальність. Ці  дослідження швидко стали в нагоді працівникам в  галузях піар, реклами, мас-медіа, політики, освіти, розвідки, військових операцій.

У потужному комунікативному потоці сучасності інколи важко відрізнити реальність від  симулякра,  правду від  пропаганди, справжні потреби від навіяних маніпулятивно. Тому в  цьому курсі ми  спробуємо показати  основні комунікаційні засоби  і технології, якими послуговуються для  створення бажаного комунікативного простору його  технологи: піарщики, рекламісти, журналісти, політики, іміджмейкери, військові, спічрайтери і спіндоктори.

З  курсу ви  дізнаєтесь, як  формують імідж політика, як проводять виборчі кампанії,  як застосовують технології пропаганди та  інформаційних війн, яким чином у журналістиці конструюються новини і формується культура повсякденного життя.

Курс  лекцій пов’язаний з такими дисциплінами як теорія масової комунікації,  теорія масової інформації,  реклама  та піар, риторика, теорія і практика журналістики.

 

В основу  курсу покладені книжки:  Г.  Почепцова. Коммуникативные технологии ХХ  ст.  — М.-К., 2001; Юськіва Б. М. Опорний конспект лекцій  з  дисципліни «Інформаційні війни». —  Рівне: РІС:  КСУ,  2003; матеріали інтернет-сайтів та інших джерел, зазначених в списках літератури до лекцій.

Результатом вивчення курсу повинні стати набуті вміння здійснення аналізу комунікаційних технологій, застосованих в  ЗМК, а  також представлення проекту з  формування конкретної кампанії зі  створення політичного іміджу, застосування  методик пропагандистського і психологічного впливу в виборчих перегонах, роботи  з  символікою і міфами в політиці, технологіями повсякденна і конструювання новин. Курс  лекцій  із  комунікаційних технологій призначений для  студентів і  магістрантів напрямку соціальні комунікації,  а  також для всіх, хто  цікавиться комунікативними технологіями.

Курс  складається з десяти лекцій.

 

 

 

1. Вступ. Поняття технології. Соціальні технології.
2. Символічна організація комунікації
3. Візуальна організація комунікативного простору
4. Подієва організація і евенто-менеджмент
5. Міфологічна організація
6. Комунікативна організація

 

«1.  Технологія (гр.  — майстерність, вміння) — сукупність прийомів і способів  одержання, обробки й переробки сировини,  матеріалів, інформації, що здійснюються у різних галузях виробництва. Також —  наукова дисципліна, що  розробляє й вдосконалює такі прийоми і  способи». Технологія у  всіх  випадках  передбачає отримання конкретного наперед заданого результату, а технологічні процедури будуються таким чином,  щоб  якнайточніше, найефективніше реалізувати проектні вимоги в конкретному продукті (результаті).

Ми, таким чином, маємо здійснити аналіз такого явища, як проект. Проект — це  одноразова сукупність дій  і  задач з такими ознаками: чіткі цілі, що  мають бути  досягнуті з  одночасним дотриманням ряду  технічних, економічних та  інших вимог. Зазначимо, що проект є детальним описом кінцевого продукту (результату), як правило — з описом наближень (допустимих меж)  і конкретних процедур (методів, методик, прийомів), застосування яких якраз і забезпечує цей  результат.

Необхідними поняттями і водночас елементами будь-якого соціального проекту є місія, мета, задачі, цільова група (авдиторія), умови, у яких він  буде  виконуватися, наявні ресурси (можливості), терміни й етапи, проміжні результати, кінцеві результати (опис  кінцевого результату), показники (критерії) ефективності виконання,  система й  показники моніторингу.

 

Ці  елементи складають єдину систему і  взаємообумовлюють одне  одного.

Конструювання або вибір  технології (технологій) здійснюється у відповідності з технічним завданням, яке визначає основні проектні вимоги до процесу і результату. Відтак технологія (технології) виступає як засіб  реалізації соціального проекту. У технології метод  виконує другорядну, підпорядковану роль. Можна сказати, що  технологія є сукупністю методів, які застосовуються у певній логічній послідовності. Для досягнення результату можна застосовувати різні методи і методичні прийоми. Важливим тут  є застосування оптимальних методів з точки зору  досягнення кінцевого результату.

Ознаки технології:

1. Розмежування, поділ  процесу на внутрішні зв’язані між собою етапи, фрази, операції.
2. Координація й поетапність дій на досягнення конкретного результату.
3. Кожна технологія припускає одночасне виконання включених у  неї  процедур, як вирішальна умова   для досягнення результатів, адекватних поставленої мети.

Виходячи з перелічених ознак, соціальні технології можна розділити на чотири основні групи:

1. Соціальні інститути, як найбільш раціональна форма організації людей.
2. Соціальні процеси — цілеспрямовані зміни навколишньої соціальної реальності в часі  й просторі.
3. Соціально-перетворювальна діяльність  акцентує  увагу на свідомих діях суб’єкта по модифікації об’єкта.
4. Соціальна система, як комплексна структура, що володіє набором певних функцій.

Соціальна  технологія —  це   система  взаємопов’язаних і взаємообумовлених методів, методик та  процедур, спрямованих на  внесення змін, перетворення предмета, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона  містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв’язання певного типу  (кола) соціальних проблем. Соціальні технології — певний спосіб  здійснення людської діяльності по  досягненню суспільно-значимих цілей.  Сутність технології складається з розчленовування раціональної діяльності на  процедури й операції з їхньою наступною координацією й синхронізацією.

 

Ця  діяльність