Макроекономічний аналіз аграрних теорій ділових циклів

Кейнсіанська теорія ділових циклів є синтетичною теорією, що ґрунтується, на наш погляд, на основних положеннях інвестиційної теорії М. Тугана-Барановського, концепції акселератора Дж. Кларка, монетарнїй теорії Р. Ґоутрі, теорії недоспоживання Т. Мальтуса, а також на витратно-ціновій теорії В. Мітчела. Нестабільність сукупного попиту у поєднанні з негнучкими цінами, на думку Дж. Кейнса, генерують ділові цикли. Стрижнем кейнсіанської теорії ділових циклів є інвестиційна функція, оскільки інвестиції є найнестабільнішим компонентом сукупного попиту. 

Застосування кейнсіанських інструментів відвернення або згладжування гостроти циклічних коливань було спочатку досить ефективним і забезпечувало потрібну макроекономічну стабільність у розвинених країнах майже до кінця 1960-х років. Проте, надії на те, що з допомогою інструментарію макроекономічної політики можна досягати бажаного рівня ділової активності розвіялися у 1970-і роки, особливо під час першого нафтошоку. 

Теорію раціональних сподівань та розвиток неокласичних теорій ділових циклів, на наш погляд, можна розглядати як реакцію на неспроможність кейнсіанських макроекономічних рецептів регулювання економіки в першій половині 1970-х років. Автори та прихильники цих концепцій намагаються пояснити економічні потрясіння і збурення не стільки проявами циклічних закономірностей, а впливом чинників нециклічного характеру. З початку 1980-х років свій розвиток одержали нові підходи до пояснення ділових коливань, – теорія реальних ділових циклів та неокейнсіанська модель ділових циклів. 

Прихильники теорії реальних ділових циклів до історичних джерел своєї теорії відносять ранні концепції аграрної теорії ділових циклів (В.С. Джевонс, Г. Мур), що детально розглянуті у другому розділі даної дисертаційної роботи. Основна спільна риса сучасної теорії реальних ділових циклів та аграрної теорії ділових циклів полягає в тому, що відхилення фактичного обсягу виробництва від його природного рівня не значні. Коливання ділової активності, на думку прихильників цієї теорії, є результатом зміни природного за умови повністю гнучких цін у короткостроковому періоді. Теорію реальних ділових циклів відносять до неокласичних, оскільки вона базується на припущенні класичної моделі про гнучкість цін та нейтральність грошей. 

Неокейнсіанська теорія ділових циклів стверджує, що з перебігом часу природний рівень обсягу виробництва зростає поступово, а коливання ділової активності в короткостроковому періоді є відхиленням від цього рівня виробництва. Ці відхилення відбуваються внаслідок того, що зарплата та ціни повільно змінюються у відповідь на зміну економічних умов. 

Неокейнсіанці розглядають монетарну та фіскальну політику як знаряддя досягнення макроекономічної стабільності. Водночас прихильники неокласичних теорій вважають, що можливості держави у цій сфері є обмеженими і їх не можна переоцінювати. З цією теорією, фази піднесення та спаду у діловому циклі є закономірною та оптимальною реакцією економіки на зміни у технологічній базі виробництва. 

Формулюючи політику уряду, спрямовану на забезпечення макроекономічної стабільності, на нашу думку, необхідно враховувати основні твердження обох теорій. 

У другому розділі дисертаційної роботи – «Формування та розвиток аграрних теорій ділових циклів» – детально аналізується аграрна теорія ділових циклів. 

Існує низка теорій, які на підставі статистичних даних вказують на наявність зв’язку між змінами обсягів сільськогосподарського виробництва та коливаннями ділової активності. Це сприяло виникненню окремого напрямку в економічній теорії, який пояснював цикли динамікою обсягів сільськогосподарського виробництва і відомий під назвою “аграрна теорія ділових циклів”. Ця теорія, безперечно, належить до екзогенних теорій, бо причину коливань ділової активності вбачає у зовнішніх щодо економічної системи, чинниках. 

У дисертації виділено три напрямки аграрних теорій ділових циклів. 

Представники першого напрямку (В. С. Джевонс, Г. Джевонс, Г. Мур, К. Ґарсія-Мата, Ф. Шафнер) пояснювали періодичні коливання сукупної ділової активності періодичними коливаннями обсягів сільськогосподарського виробництва, які, в свою чергу, спричиняються переважно коливаннями врожайності. Нестабільність врожайності, в свою чергу, зумовлена причинами космічного характеру (зміни кількості плям на Сонці, положення Венери відносно Землі і Сонця). 

Представники другого напрямку (М.І. Туган-Барановський, В.П. Тимошенко, А. Піґу, Д. Робертсон, А. Шпітґофф, С.А. Пєрвушин та ін.) вважали, що коливання обсягів сільськогосподарського виробництва не може бути єдиною вичерпною причиною ділових циклів. Ці економісти належали до різних наукових напрямків у дослідженні коливань ділової активності, проте, пояснюючи ділові цикли, вони не ігнорували аграрний чинник, а поєднували його з іншими. Такий підхід до аналізу сільськогосподарських коливань як чинника циклічних коливань, на нашу думку, є об’єктивним та необхідним, враховуючи історичні та географічні особливості конкретних досліджуваних ситуацій. 

Представники третього напрямку (Е. Гансен, Дж. Кларк, Т. В. Шульц) стверджували, що хоча сільське господарство як галузь безперечно причетне до деяких сукупних коливаннях ділової активності, але аграрний чинник не є визначальний у поясненні ділових циклів. На думку цих економістів макроекономічні умови є ключовими визначниками становища в самому аграрному секторі. Макроекономічне середовище справді великою визначає стан справ в аграрному секторі економіки. Проте, на наш погляд, потрібно враховувати і вплив коливань обсягів сільськогосподарського виробництва на саме макросередовище і ділову активність. 

Виділені три напрямки аграрної теорії ділових циклів не взаємовиключають, а почасти взаємодоповнюють одна одну. Дискусія точиться навколо питання, чи можна обчислити кількісні показники сільськогосподарських коливань та їх впливу на основні національні рахунки. 

Економісти приділяли значну увагу розробленню методів виявлення циклічності сільськогосподарського виробництва. дослідження методів виявлення циклічності у сільськогосподарському виробництві. Наявні цикли у тваринництві переважно вважали чисто технічними, які істотно не впливають на