Методологічні основи історії світової педагогіки

Виховання, на думку Руссо, дається людині природою, людьми та оточуючими її речами.

Усі ці три фактори повинні діяти спільно один з одним.

Виховання людини починається разом з її народженням і продовжується усе життя, і головне завдання виховання – створити людину. Для Руссо виховання було мистецтвом розвитку істинної свободи людини, яка залежить тільки від неї самої. Звідси і заперечення ним системи загального виховання, оскільки на його думку немає вітчизни і немає громадян, а є лише пригнічені та гнобителі.

Розробив систему принципів виховання.

Педоцентризм

• дитину поставив в центр виховного процесу, проте виступав проти потакання дітям,
• вихователь повинен супроводжувати дитину у всіх її випробуваннях та переживаннях, спрямовувати його формування, сприяти його природному росту, створювати умови для його розвитку, але ніколи не нав’язувати їй своєї волі,
• створення такого середовища, в якому б дитина змогла здобути самостійність і свободу, реалізувати закладені від природи задатки,
• в навчанні не потрібно пристосовувати знання до рівня розвитку учня, а співвідносити їх з його інтересами.

Виховання жінки: має відмінне від чоловіка призначення: народжувати дітей, займатись господарством, створювати сімейний затишок, творити щастя для чоловіка. Жіночі обов’язки – подобатись чоловікам, бути їм корисними, заслужити їх любов і повагу, доглядати їх у старості, надавати поради, втішати, робити їх життя легким та відрадним. Серйозні розумові знання жінці не потрібні, освічена жінка – мука для чоловіка: “розум Софії приємний але без блиску, ґрунтовний, але без глибини.” Свої знання вона здобула шляхом бесід з батьками, шляхом міркувань і спостережень, а не через книги. У жінки слід формувати привчання коритися волі чоловіків, уміння приборкувати свої примхи, переносити несправедливості, виховувати розумову спритність, добрий смак, фізично загартовувати. Таке виховання може дати монастирський пансіон. Жінка повинна уміти шити, вишивати, співати, малювати, знати тонкощі господарства, вона вільна у виборі чоловіка.

 

Принципи виховання

Принцип природного виховання

Принцип вільного вихованняПринцип трудового виховання

Принцип педоцентризму

 

Форми виховання за Ж.-Ж. Руссо

 

Фізична праця у саду, в городі у майстерніРемісниче навчання

Дотримання режиму праці і відпочинку

Ремісниче навчанняПрогулянки

 

Методи виховання за Ж.-Ж. Руссо

 

Приклад старшого

ВправиБесіди

Спостереження

ПоказНавіювання

Змагання

 

 

Йоганн Генріх Песталоцці — один з найвидатніших представників світової демократичної педагогіки другої половини XVIII - початку XIX ст. У його творах «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Книга для матерів»чимало місця відведено питанням початкового сімейного виховання. Він зауважував, «година народження дитини є першаю годиною її навчання»; розробив завдання , зміст, і методику виховання дутей до школи в умовах сім»ї.

Народився Песталоцці 12 січня 1746 р. в м. Цюріху (Швейцарія) в родині лікаря. Батько його помер, коли хлопчикові було п'ять років. У 1751 р. він вступає до початкової школи,де особливими успіхами не відрізнявся, завжди був невдахою і об'єктом для насмішок та жартів. В той же час Песталоцці з ранніх років були властиві велика доброта, чуйність, готовність прийти на допомогу, надмірна мрійливість і цілий ряд жіночих рис, що стало результатом надмірної любові і турботливості з боку матері.

Створюючи свійзаклад, Песталоцці був ознайомлений в загальних рисах з передовоюпедагогічною теорією і практикою. Він ще в студентські роки вивчав праці Локка, Руссо, Базедова. Центром всього шкільного життя вважалась продуктивна праця в поєднанні з необхідним розумовим, моральним та фізичним вихованням. В сутності Песталоцці організував першу промислову школу для бідних.

Навчання і виховання у Нейгофському закладі здійснювалось одночасно з участю дітей у продуктивній праці (ткацтві, прядінні), а коло знань,до яких прилучав їх Песталоцці, не було широким. Він прагнув дати хлопчикам знання з сільського господарства, садівництва, дівчаткам загальне уявлення про домашнє господарство. Регулярне харчування, загартовування на повітрі і сонці, організація лікарського нагляду, гігієна побуту — все це в додаток до трудової діяльності сприяло фізичному розвиткові дітей.

Матеріальні збитки, неможливість погашення позики, крах життєвих планів змусили Песталоцці взятися за перо. З 1781 по 1787 рр. виходить чотири частини твору “Лінгард і Гертруда”. Успіх книги не тільки повернув Песталоцці в коло його друзів, але й значно розширив його духовні зв'язки. Він знайомиться з Гете, Віландом, Гердером, Клопштоком, Фіхте. На пропозицію урядуШвейцарії він відкриває в м.Станц “Притулок для сиріт”. Песталоцці вдалось в короткі строки згуртувати своїх вихованців в одну велику сім'ю, в якій він виконував роль турботливого батька.

Що ж нового в педагогічному відношенні дав для Песталоцці Цей другий досвід його життя?

Відправною в цьому досвіді стала відмова Песталоцці від ставки на продуктивну працю дітей. Тут вінвідходить від розуміння праці як джерела самооплати, а веде мову про педагогічне значення дитячої праці. «Я розглядав працелюбність, - пише він, — більше з точки зору фізичної підготовки до