Місце і роль сільськогосподарської кооперації у соціально-економічному розвитку українського села

З досліджуваної теми є чимало публікацій. Ряд з них проаналізовані у монографіях історіографічного характеру та відповідних розділах докторських і кандидатських дисертацій. Найбільш повно це зроблено у монографіях А. В. Санцевича, В. Г. Сарбея, В. І. Погудіна, колективній праці науковців Національного аграрного університету. В них проаналізовано понад 150 праць, в яких висвітлені різні аспекти аграрних відносин в Україні у 1921-1939 рр. Однак, багато видань до цього часу не були доступні для науковців.

Вже у першій половині 1920-х років з питань аграрних відносин в Україні опубліковано понад 150 праць (брошури, тематичні збірники, статті, тези доповідей і виступів на сесіях, конференціях). Особливу групу праць становлять доповіді, брошури, статті партійних, радянських, господарських працівників, в яких роз'яснювалися рішення Комуністичної партії з аграрно-селянського питання та й містяться матеріали про стан в аграрному секторі, судження щодо перспектив його розвитку.

У більшості праць, авторами яких є вчені та практичні працівники, проведено аналіз результатів здійснення в Україні декрету про землю і землевпорядкувальних робіт, висвітлено причини та суть диференціації селянства, сконцентровано увагу на шляхах переходу від продрозверстки до продовольчого податку та відроджені сільськогосподарської кооперації.

У публікаціях другої половини 1920-х рр. висвітлені питання про місце і роль сільськогосподарської кооперації у соціально-економічному розвитку українського села та зміну державної політики щодо форм господарювання в аграрному секторі (зменшення кредитування селянства, деформація системи контрактації, збільшення податків, початок репресій проти українських хліборобів та вчених аграріїв). Зміна партійно-державної політики відбилася і на розробці проблем розвитку українського села. В усіх працях, авторами яких були партійні та державні діячі, історики, економісти, вчені-аграрії доводилася важливість і необхідність проведення колективізації сільського господарства, трактувалися переваги колгоспно-радгоспного ладу.

У 1980-першій половині 1990 рр. з питань аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х роках захищено 18 докторських і кандидатських дисертацій та опубліковано 10 монографій, 32 брошури, понад 200 статей та наукових повідомлень. Це, насамперед, праці, авторами яких є вчені Інституту історії України Національної Академії Наук України, Київського університету імені Тараса Шевченка, кафедри історії України Національного аграрного університету. Новий фактологічний матеріал, багатоплановий аналіз аграрних відносин в українському селі у 1920-1930-х рр. містяться у двотомній історії України, колективних та індивідуальних монографіях, брошурах, численних статтях. Виділяються праці С. В. Кульчицького, опубліковані в кінці 80-х – початку 90-х рр. з історії суцільної колективізації в Україні про голодомор 1932-1933 років. Положення концептуально-методологічного характеру містяться у другій частині монографії С. В. Кульчицького “Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928 рр.). ” Ряд аспектів проблеми розкриті у кандидатській дисертації О. С. Каденюка. Вперше в історичному дослідженні поставлено питання про плюралізм власності та господарювання в аграрному секторі України в умовах непу. В. В. Калініченко в своїх роботах висвітлив важливі аспекти аграрних відносин в українському селі у 1920-х рр. Обґрунтованим є висновок про два періоди розвитку аграрного сектору України – доколгоспний (1921-1929 рр.) і колгоспний (з осені 1929 р.). У доколгоспний період в аграрному секторі України існувала багатоукладність, селяни користувалися землею у трьох формах, колективній, общинній, дільничній. Насильницька колективізація представлена як експропріація землі та майна у всіх верств селянства. Правові аспекти вирішення аграрно-селянського питання у 1920-х рр. висвітлені у монографії В. В. Анісімова «Земельна політика і земельне законодавство в Україні (1917-1929 рр.) «. Значним доробком є монографія В. І. Марочка “Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.) ”, в якій простежується історія селянської кооперації в Україні, висвітлюються основні етапи її становлення та розвитку з 60-х років ХІХ століття до її руйнації наприкінці 20-х років ХХ століття. Ряд аспектів розвитку аграрної сфери у 20-30-х роках ХХ століття висвітлені у монографії Б. В. Чирка.

Увагу істориків привернула проблема голодомору 1921-1923 та 1932-1933 рр. Трагедії голодомору 1921-1923 рр. було присвячено ряд праць, які були опубліковані у 1920-х роках. У 1930-1950-х рр. розробка питань про голод була фактично припинена. Наприкінці 1980-х-1990-х рр. голодомору 1921-1923 та 1932-1933 років присвячена ціла низка праць, збірник документів та захищена кандидатська дисертація.

У 1920-1990-ті рр. значну увагу дослідженню процесів в українському селі приділяли історики та економісти з числа української діаспори. В їх працях досліджуються різні аспекти розвитку сільськогосподарської кооперації, господарювання у аграрному секторі України в умовах непу, насильницької колективізації. У 1950-1990-х рр. захищені дисертації, в яких висвітлені соціально-економічні аспекти розвитку українського села в умовах нової економічної політики, розкрита роль сільськогосподарської кооперації у виробництві та реалізації продукції. Багатоплановою за структурою і змістовною спрямованістю є колективна монографія «Українське село у 20 – 90-х рр. ХХ ст. «

Аналіз праць з теми свідчить, що, при висвітленні процесів, які відбувалися в українському селі у досліджуваний період; недостатньо проаналізовані форми і методи господарювання в сільському господарстві України в перший період непу (1921-1925 рр.) ; не розкриті особливості реалізації сільськогосподарської продукції в умовах існування різних форм торгівлі. В працях, опублікованих на початку 1990-х рр., виявляється прагнення окремих авторів всі явища в аграрному секторі представити як руйнівні, навіть реакційні. Це відноситься і до процесів, які відбувалися в українському селі в першій половині 1920-х рр., коли в основному здійснювалася нова економічна політика, широко розвивалася сільськогосподарська кооперація, виявлялися елементи ринкових відносин.

При розробці