Боліварська Республіка Венесуела: політика «оновленої демократії»

Актуальність теми. Латинська Америка вважається однією з найбільш прогресуючих у економічному відношенні частин «третього світу», розвиток протягом тривалого часу шляхом «залежного капіталізму» деформував економіку, став причиною багатьох соціально-економічних і політичних суперечностей. Подібно до Азії та Африки Латинська Америка посідає залежне, підпорядковане місце у системі міжнародного поділу праці, відповідно до якого вона все ще часто є постачальником продовольчо-сировинних ресурсів для промислово розвинутих держав, ринком збуту готової продукції останніми, сферою прибуткового розміщення капіталів. За рівнем розвитку суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, обсягом валового національного продукту на душу населення латиноамериканські країни й досі значно поступаються економічно розвинутим країнам.

Венесуела, шоста за величиною країна Південної Америки, посідає перше місце на цьому континенті з видобутку та експорту нафти, не останню роль у її розвитку відіграє й видобуток природного газу, знайдені у її надрах багаті поклади алмазів та золота. Венесуелі у складі країн Латинської Америки належить особливе місце у світовому господарстві. Вона раніше від інших країн «третього світу» вийшла на шлях капіталістичного розвитку. У переважній більшості латиноамериканських країн ринкові відносини перетворилися на панівні, стали визначальними для національної економіки. Проте у деяких сферах зберігаються рудименти минулого, існує значна залежність від зовнішніх факторів.

Аналіз джерел та літератури свідчить про те, що модель розвитку Венесуели, як складової частини держав Латинської Америки, не залишилася поза увагою дослідників. Однак ще недостатньо розкриті особливості «оновленої демократії» - нового курсу президента Уго Чавеса, її пріоритети та напрямки у внутрішній та зовнішній політиці, інтеграції та залучення держави до світових глобальних процесів. 

Актуальність теми визначається необхідністю всебічного та глибокого аналізу соціально-економічних та політичних аспектів розвитку Венесуели на сучасному етапі розвитку.

Недостатність дослідження і актуальність цієї важливої проблеми зумовили вибір предмета та об’єкта дослідження, їх хронологічних рамок і дозволили сформулювати тему даної роботи.

Мета дослідження. Провести комплексний економіко-географічний та політичний аналіз сучасного розвитку Боліварської Республіки Венесуела.

Виходячи з опрацьованих джерел та результатів дослідження проблеми становлення, сформульовано такі завдання:

• дати оцінку умовам й факторам формування зовнішніх економічних зв’язків держави;
• охарактеризувати позиціонування Венесуели на світовому ринку;
• визначити роль та місце країни у регіоні;
• з’ясувати роль глави держави у становленні нового курсу розвитку Венесуели; 
• визначити соціально-економічні і політичні аспекти «оновленої демократії» Уго Чавеса. 

Об’єктом дослідження є розвиток Венесуели часів «оновленої демократії» Уго Чавеса. 

Предметом дослідження внутрішня та зовнішня політика уряду Уго Чавеса.

Для досягнення мети, розв’язання визначених завдань дослідження були використані такі загальнонаукові методи, як порівняння, аналіз, синтез, статистичний, структурно-логічний, класифікації, систематизації та узагальнення теоретичних даних, 

Хронологічні рамки дослідження охоплюють сучасний період венесуельської історії, а саме 1999 – 2007 рр.

Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений приходом до влади Уго Чавеса та початком структурних змін у житті держави.

Верхня хронологічна межа сягає 2007 року.  

Для встановлення витоків формування Боліварської Республіки Венесуела, проведено історичний аналіз її формування та розвитку. 

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію Венесуели в їх державних кордонах. 

Структура роботи визначається постановкою проблеми, мети і завдань наукового дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких поділений на підрозділи, висновків, списку джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг роботи  –      сторінок.

У вступі обґрунтована актуальність теми, вибір об’єкта дослідження, рівень вивчення проблеми, сформульована мета та показане її практичне значення.

В першому розділі дано розгорнуту країнознавчу характеристику об’єкту дослідження.

В другому розділі висвітлено історичний процес становлення Боліварської Республіки Венесуела. 

Третій розділ присвячений характеристиці внутрішньої політики держави за часів правління Уго Чавеса, її основні складові.

В четвертому розділі проаналізовано основні напрямки зовнішньої політики Венесуели. Зокрема особливу увагу приділено розвиткові взаємовідносин з ключовими партнерами Венесуели – США, Росією. Окремо розглянуто співпрацю у межах «Руху неприєднання». Дано характеристику внутрішньо регіональним відносинам країн Латинської Америки. 

У висновках підсумовуються основні результати проведеного дослідження.

Список використаних джерел та літератури містить 61 працю вітчизняних та зарубіжних авторів та електронні джерела інформації.  

Джерельна база роботи включає монографії, збірки колективних праць та статей, підручники, матеріали спеціалізованих періодичних видань. Серед праць, присвячених даній проблемі особливо виділяються роботи Інституту Латинської Америки Російської Академії Наук. 

Суперечливі політичні і економічні процеси, що відбуваються у Венесуелі після приходу до влади нинішнього президента Уго Чавеса в 1998 р., викликали поляризацію наукового співтовариства і громадської думки як усередині країни, так і за її межами. «Феномену Чавеса» присвячено немало статей і фундаментальних досліджень. У своїх дослідженнях автори видання торкнулися широкого спектру проблем, пов'язаних з різними сторонами суперечливої венесуельської дійсності. Це «боліварська революція», супутні їй конституційні і соціально-економічні перетворення, протистояння влади і опозиції, роль армії і засобів масової інформації в політичному протистоянні, нафта і політика, і російсько-венесуельські взаємини.

В зв'язку з цим особливий інтерес привертають праці провідного російського фахівця з Венесуели Е. С. Дабагяна, присвячені У. Чавесу як харизматичному лідеру та його політиці. Неоднозначність і неординарність Чавеса як політичного лідера відзначив у своїй праці після особистого знайомства і відомий колумбійський письменник Г. Гарсиа Маркес. У статті латиноамериканського соціолога і політолога В. Фігероа піддаються різкій критиці сучасні демократичні режими континенту, що виключають з політичного процесу значну частину населення і не вирішують нагальні соціальні проблеми. На думку дослідника, політика Чавеса не направлена проти капіталізму або навіть імперіалізму, основне прагнення венесуельського лідера пов'язане із спробою відновити механізми державного регулювання економіки і підвищити життєвий рівень населення. У працях венесуельського дослідника Т. Дельгадо зосереджено зусилля на вивченні збройних сил і їх ролі в сучасному глобалізованому світі. У роботі особливо актуальні сюжети, що стосуються позиції армії в період конфронтації влади і опозиції в 1990-2000-і роки.

У роботах російського дослідника Сударєва В.П. проводиться думка, що у Венесуелі склалася американська інформаційна модель, при якій провідні ЗМІ, у тому числі і електронні, належать найбільшим медіа-холдингам і не контролюються державою. Зібраний автором багатий фактичний матеріал розкриває прийоми, використовувані опозиційним друком для дискредитації власті, які в цілому типові для маніпулювання суспільною свідомістю не тільки у Венесуелі. Одна з найбільш фундаментальних праць російського політолога В. Л. Семенова присвячена аналізу економічних реформ Венесуели.

Важка політична і економічна криза, яку переживала країна, має гострий присмак нафти. В зв'язку з цим особливо актуальною є робота В. И. Булавіна, де розглядається конфронтація політичних сил крізь призму непростих відносин уряду з «Петролеос де Венесуела» і профспілкою «Федепетроль» та роль нафти у зміні вектору зовнішньої політики.