Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Опорний конспект лекцій із курсу "Органічна хімія". Частина 2.

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
39
Мова: 
Українська
Оцінка: 
 
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ІЗ КУРСУ «ОРГАНІЧНА ХІМІЯ»
частина ІІ
 
К65   Коптєва, С.Д. Опорний конспект лекцій із курсу «Органічна хімія» / С.Д.Коптєва, Л.В. Дмітрікова. –Д.: ДНУ, 2016. –39с.
Уміщено опорний конспект лекцій  до другої частини курсу органічної хімії, розрахований на студентів, які продовжують  вивчати дану дисципліну на основі знань, отриманих у середній школі, та при вивченні першої частини курсу органічної хімії . Такі класи органічних сполук,  як спирти, карбонільні сполуки, моно- та дикарбонові кислоти та їх похідні, гліцериди, аміни та по- ліфункціональні сполуки  розглянуто у взаємозв’язку будова – реакційна зда- тність, що полегшить розуміння генетичного зв’язку між класами органічних сполук.
Матеріал наведено в стислій формі  у вигляді схем, що дає можливість використовувати його як на лекції, так і під час виконання індивідуальних завдань та підготовки до семестрового контролю знань.
Для студентів ДНУ, які навчаються за спеціальностями  «Біологія», «Бі- отехнологія», «Харчові технології»  та студентів, які  засвоюють дисципліну
«Органічна хімія».
 
ТЕМА 4. ОКСИГЕНОВМІСНІ АЛІФАТИЧНІ СПОЛУКИ. АМІНИ
 
Лекція 7. Спирти
 
 
Лекція 8. Карбонільні сполуки
 
При побудові назви альдегіду до назви відповідного алкану додають суфікс -аль, а у випадку кетонів  суфікс он та вказують цифрою положення кето-групи.
За просторовою будовою карбонільні сполуки близькі до алкенів, атом карбону знаходиться у sp2 гібридному стані:
Значна різниця в електронегативності між атомами Карбону та Оксигену а також рухливість π-зв’язку карбонільної групи призводить до її значної полярності (дипо- льний момент становить 2,5-2,8 D).
Альдегіди проявляють більшу хімічну активність у порівнянні з  кето- нами що зумовлено стеричними та електронними чинниками : наявність другого вуглеводневого радикалу (R') у молекулі кетонів зумовлює стеричні перешкоди при атаці нуклеофілом карбонільної групи, а також +І ефект замісника R' зменшує δ+ на атомі Карбону карбонільної групи і збільшує δ- на атомі Оксигену. Наслідком такого впливу є ослаблення здатності карбонільної групи до реакцій з нуклеофільними реагентами.
Електроноакцепторні замісники у вуглеводневому радикалі збільшують частко- вий позитивний заряд на атомі Карбону карбонільної групи, що підвищує її реакційну здатність. Натомість електронодонорні замісники знижують реакційну здатність карбонільної групи.
Група СН3 є донором електронної густини, група CCl3 є акцептором електронної густини.  В наведеному ряду реакційна здатність карбонільних сполук зростає зліва направо. 
Методи одержання: 
1.  Каталітичне окиснення:
2.  Оксосинтез (гіроформілювання алкенів у прису- тності Со, тиск 10-30мПа ) 
3.  Гідроліз гемінальних дигалогенпохідних: 
4.  Гідратація алкінів, реакція Кучерова: 
5.  Піроліз солей карбонових кислот:
6.  Взаємодія з реактивами Гріньяра
7.  Відновлення галогенангідридів карбонових кислот 
 
Реакції альдольно-кротонової конденсації
Для карбонільних сполук характерні реакції альдольної та кротонової  конденсації, які призводять до утворення С – С або С=С зв’язку. Атоми гідрогену які знахо- дяться в α-положенні до карбонільної групи проявляють підвищену кислотність, що зумовлено акцепторним впливом карбонільної групи. Тому карбонільні сполуки здатні до енолізації:
Реакції конденсації здебільшого проходять за умов кислотного або  основного каталізу. За характером взаємодії сполуки поділяють на метиленову та карбонільну компоненти.
Карбонільна компонента – сполука, що містить карбонільну групу.
Метиленова компонента  – сполука яка містить рухливі атоми гідрогену в α-
положенні до електроноакцепторної групи.
Одними з прикладів реакцій конденсації карбонільних сполук є альдольно- кротонова конденсація, умовою перебігу якої є наявність атомів гідрогену в α- положенні до карбонільної групи.
Альдольно-кротонова конденсація: Схема:
Реакції диспропорціювання
Карбонільні сполуки які не містять атома гідрогену в α-положенні до карбонільної групи не можуть виступати метиленовими компонентами в альдольно-кротоновій конденсації, тому за відсутності інших метиленових компонент в лужному середовищі вступають в реакцію диспропорціювання, або реакцію Канніццаро:
Реакції заміщення в α-положення
Карбонільні сполуки здатні вступати в реакції заміщення гідрогену розташованого біля  α-карбонового атома, у багатьох випадках швидкість таких реакцій контро- люється швидкістю енолізації й не залежить від концентрації реагенту. До таких реакцій можна віднести реакції галогенування, які перебігають у кислому або лужному се- редовищі:
 
Галоформна реакція
Для карбонільних сполук до складу яких входить метильна група за умови над- лишку галогену в лужному середовищі можуть заміщуватися всі атоми гідрогену групи СН3 на галоген, з подальшим розщепленням з утворенням галоформу СHHal3. Якщо в цій реакції використовують йод, то спостерігають утворення жовтого осаду йодофо- рму:
Кетони більш стійкі до окиснення у порівнянні з альдегідами, тому що процес окиснення пов’язаний з розривом С-С зв’язку. Окиснення проводять жорсткими окис- никами (лужний розчин перманганату калію), несиметричні кетони утворюють суміш
4 карбонових кислот:
Домашнє завдання:
Реферат на тему: «Застосування карбонільних сполук у харчовій промисловості».
Записати реакції відновлення карбонільних сполук.
 
Лекція 9. Карбонові кислоти та їх похідні
Карбонові кислоти
 
Монокарбонові кислоти
Кислотні властивості карбонових кислот зумовлені електроноакцепторним впливом двох атомів оксигену, а також значною стійкістю карбоксилат аніону в якому негативний заряд делокалізований між атомами оксигену :
Карбонові кислоти існують у вигляді димерів або лінійних олігомерів, що зумовлює їх високі температури плавлення та кипіння.
Фото Капча