Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація будівництва

Предмет: 
Тип роботи: 
Розрахунково-графічна робота
К-сть сторінок: 
23
Мова: 
Українська
Оцінка: 

практиці темпами росту споруд та інтенсивністю робіт.

Вирішити ці питання неможливо без визначення кошторисної вартості всіх споруд гідровузла
 
8. Визначення контрольної вартості будівництва гідровузла
 
Кошторисну вартість будівництва гідровузла орієнтовно можна визначити за допомогою метода «умовного бетону», який був запропонований академіком Б. Є. Веденеєвим. Цей метод базується на врахуванні основних об’ємів будівельно-монтажних робіт і в умовному включенні в кошторисну вартість різних допоміжних робіт та затрат. Всі види будівельно-монтажних робіт по основним спорудам гідровузла за допомогою перехідних коефіцієнтів приводяться до бетонних робіт. Тому цей метод і отримав назву «умовного бетону».
Сумарний об’єм будівельно-монтажних робіт по всім спорудам гідровузла може бути представлений сумарним об’ємом «умовного бетону» і може бути обчислений за формулою:
Де   – виробничі об’єми і-тих будівельно-монтажних робіт (для даної роботи n=3 (земельно-скельні, бетонні і монтажні роботи, що враховані у розділі 2) ;
  – коефіцієнт переходу від виробничих об’ємів прийнятих видів робіт до умовного бетону.
Тоді,
Тоді,
  м3
Загальна вартість гідровузла визначається за формулою:
Де   – вартість будівельно-монтажних робіт, грн. ;
  – вартість основного гідротехнічного обладнання, грн. ;
  – вартість гідротехнічних металевих конструкцій, грн. ;
  – вартість відчуження і затоплення земель в результаті створення водосховищ, грн. ;
 монтажних робіт визначається за формулою:
Де   – вартість 1м3 умовного бетону в грн. /м3, яка враховує затрати на будівництво основних об’єктів гідровузла, містечок для будівельників та членів їх сімей, затрати на створення тимчасових підсобних підприємств, затрати на допоміжні роботи, включаючи проектні роботи, вишукувальні та науково-дослідні. Згідно додатку приймаю  =71, 11 грн.
Тоді,
  грн.
Вартість гідротехнічних металевих конструкцій визначається за формулою:
Де   – вага гідротехнічних металевих конструкцій в т. Згідно вихідних даних становить  =6000 т;
  – вартість змонтованих металевих конструкцій, яка в середньому рівна 1800…2400 грн. Приймаю  =2400 грн. ;
Тоді,
  грн.
Вартість основного гідротехнічного обладнання гідровузла визначається за формулою:
Де – загальна встановлена потужність гідроелектростанції у кВт, згідно вихідних даних =200000 кВт;
– коефіцієнт, який враховує вартість монтажу основного гідротехнічного обладнання ГЕС і приймається рівним =1, 12;
  – вартість 1 кВт встановленої потужності ГЕС у грн. /кВт, яка приймається згідно додатку і становить  =100 грн. /кВт;
Тоді,
  грн.
Вартість відчуження і затоплення земель визначається за формулою:
Де   – загальна площа відчуження і затоплення земель в га, згідно вихідних даних становить  =970 га;
  – вартість 1 га затоплених і відчужених земель, яка в середньому приймається рівною  =6000 грн. /га;
Тоді,
  грн.
Тоді вартість гідровузла становить:
  грн.
Основні споруди гідровузла будуються згідно з темпами росту та інтенсивністю ведення робіт, кількісні показники яких приймаються згідно існуючої практики будівництва. На основі цих значень для кожної гідроспоруди визначається тривалість її спорудження, яка потім уточнюється і корегується, виходячи із тривалості основного періоду.
 
9. Визначення загальної тривалості будівництва гідровузла
 
Загальна тривалість будівництва гідровузла та окремих періодів визначається згідно із СНіП 1. 04. 03-85.
За допомогою графіків (рис. 3. 1), знаючи вартість всіх споруд і обладнання гідровузла, визначаємо загальну тривалість будівництва гідровузла =36 міс., підготовчого періоду  =9 міс., та час до пуску першого агрегату =29 міс.
Оскільки поділяється на три періоди (підготовчий період, основний та заключний), то необхідно визначити тривалість заключного періоду за формулою:
Тоді,
міс.
Тоді тривалість основного періоду будівництва гідровузла визначається за формулою:
Тоді,
  міс.
 
10. Визначення тривалості будівництва основних споруд гідровузла
 
Темпи виконання робіт і ріст основних споруд гідровузла визначаються після розподілення об’ємів робіт у межах прийнятої тривалості будівництва при розробці календарного плану. У вирішенні цієї задачі основне місце займає оцінка намічених темпів ведення робіт або росту споруд з позиції практичного використання сучасних технологій і механізації робіт. В цьому відношенні необхідно максимально використовувати накопичений досвід будівництва вітчизняних та закордонних гідровузлів.
Так середньорічна інтенсивність земельно-скельних робіт знаходиться в межах 2. 1…5. 7% загального об’єму робіт, але при цьому практично не залежить від компоновки гідровузлів. Показники інтенсивності виконання бетонних робіт знаходиться в межах 1. 3…5. 2% загального об’єму робіт по гідровузлу з коефіцієнтом нерівномірності вкладання бетонної суміші літній період в межах 1. 4…2. 1.
Інтенсивність виконання залізобетонних робіт (будівля ГЕС, монтажні роботи) прирівнюються в межах 1. 2…4. 8%.
Тривалість монтажу гідроагрегатів ГЕС приймаємо з таблиці 3. 1 методичних вказівок, який становить 35 діб.
Число агрегатів, які входять в дію протягом року, планується за урахуванням затрат на їх монтаж та розмірів монтажного майданчику ГЕС. Якщо на монтажному майданчику можна монтувати одночасно два агрегати (при тривалості одного агрегату – 50 днів), то послідовність їх введення в дію можна передбачити через кожні 25 днів, тобто по 14 гідроагрегатів на рік.
 
11. Календарний графік будівництва
 
Календарний план – це комплекс проектно-технічної документації, що встановлює доцільну послідовність, взаємну ув’язку у часі і терміни виконання робіт по спорудженню окремих будівель і об’єктів, або їх комплексів, а також визначає потребу в робочій силі, матеріалах, технічних та інших видах ресурсів.
Календарний план розробляється у складі проектів організації будівництва (П. О. Б) та проектів виробництва робіт (П. В. Р).
При складанні календарного графіка слід враховувати необхідність рівно потоковості однотипних робіт, цілорічне завантаження працівників, правильну технологічну послідовність виконання робіт і будівництва об’єктів, необхідність вирівнювання піків потреби в робочій силі, в основних будівельних матеріалах та техніці.
Загальний календарний графік будівництва гідровузла представляється на міліметровому папері формату А3 (рис. 3. 2).
Для складання цього календарного графіка виконання гідротехнічних робіт по будівництву окремих споруд гідровузла необхідно розрахувати їх середньомісячну інтенсивність за формулою:
Де – загальні об’єми земельно-скельних, бетонних і монтажних робіт по гідровузлам, м3;
– терміни будівництва, який визначається згідно з темпами їх росту, діб.
Тоді середньомісячна інтенсивність по спорудам гідровузла:
  м3/діб
  м3/діб
  м3/діб
Розбиваємо інтенсивність робіт по місяцям на протязі року, виходячи при цьому з природних умов регіону будівництва. Причому, найбільша інтенсивність робіт по спорудам гідровузла припадає на літній період, що враховується коефіцієнтом нерівномірності.
Загальний календарний графік будівництва гідровузла включає такі етапи і періоди:
Підготовчий період  , який включає всі види робіт по будівництву об’єктів виробничої бази, узгодження проектної документації, винос проекту в натуру, розбивка осей об’єктів будівництва, розчистка території будівельного майданчик і т. п. Як правило цей період триває не менше трьох місяців.
Основний період  , який передбачає роботи по будівництву основних споруд гідровузла, а також будівництво допоміжних споруд, які необхідні для спорудження основних об’єктів (перемички, об’єкти для пропуску будівельних витрат, перекриття русла ріки, осушення котлованів і т. п.).
Заключний період, який передбачає роботи по завершенню будівництва основних споруд гідровузла, закінчення монтажних робіт по встановленню гідроагрегатів ГЕС, роботи по рекультивації кар’єрів, виїмок і т. п.
По кожному об’єкту приводять перелік і об’єми основних робіт з розподіленням їх у часі (по місяцям). Розробку виїмок у м’яких і скельних грунтах, а також спорудження насипу з м’яких ґрунтів і кам’яної накидки показують окремо.
Враховуючи різні темпи і періоди проведення земляних робіт, вони поділяються на роботи, що виконуються сухорийними машинами і засобами гідромеханізації. З комплексу бетонних і залізобетонних робіт виділяють роботи із застосуванням збірних залізобетонних конструкцій. Монтажні роботи планують окремо по гідросиловому, гідромеханічному і електротехнічному обладнанню, а також по металевим конструкціям. Крім того, детально показують початок і кінець перекриття русла ріки, початок і наповнення водосховища до проектних відміток, пуск 1, 2 і т. д. гідроагрегатів, початок будівництва та розробка перемичок і т. п. [4, с. 305…330].
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
  1. Врахтин Б. М. Опыт строительства гидроузлов. М., Энероатомиэлат, 1987. -286 с.
  2. Телешов В. И. Организация, планирование и управление гидротехническим строительством. М., Стройиздат, 1989. -416 с.
  3. Эристов В. С. и др. Производство гидротехнических работ. М., Стройиздат, 1970. -558 с.
  4. Эрисов В. С. и др. Организация, планирование гидротехническим строительством. М., Стройиздат. 1977. -393 с.
  5. Роготоский Т. Т Механизация, организация и производство гидротехнических работ. Колос, 1965. -519 с.
  6. Фенин Н. К., Громов В. И., Ясинецкий В. Г. Проектирование производства гидромелиоративных работ. Колос. М., 1966. -271 с.
  7. Щавелев Д. С., Губин М. Ф., Купермат В. А., Федоров М. П. Экономика гидротехнического и водохозяйственного строительства. М., Стройиздат, 1986. -422 с.
  8. Николаев Ю. Г., Якобсон А. Г. Перемычки в гидротехническом строительстве. М., Стройиздат. 1971. -144 с.
  9. Роготовский Т. Т. Практикум з механізації, організації і виконання гідротехнічних робіт. К. Держсільгоспвидав, 1962. -342 с.
  10. Чураков А. И. Производство специальных работ в гидротехническом строительстве. М., Стройиздат, 1976. -256 с.
  11. Николаев Ю. Г., Якобсон А. Г. Пропуск расходов реки при гидротехническом строительстве. М., Энергия, 1978. -319 с.
  12. Роготовский Т. Т. Организация и производство гидротехнических работ. К., Вища школа, 1981. -303 с.
  13. Справочник по гидравлическим расчетам. Под ред. Киселева П. Г. М., 1972. -276 с.
  14. Шайтанов В. Я. Подготовительный период при строительстве гидроэлектростанций. М., Энергоиздат. 1981. -303 с.

 

 
Фото Капча