Організація бухгалтерського обліку та аналіз дебіторської заборгованості на ПАТ "Плазматек"

– розробка стандартів кредитування (критеріїв відбору потенційних дебіторів та відповідних кредитних лімітів), які відображають максимальний ступінь ризику, прийнятний для кредитних рахунків;

– визначення кредитного періоду, тобто строку оп- лати заборгованості дебіторами або нормативної трива- лості надання кредиту;

- дисконти та інші методи стимулювання достроко- вої оплати заборгованості; визначення оптимальних термінів погашення заборгованості;

– політика інкасації фірми, яка має враховувати ви- моги до пасивно оплачуваних рахунків і пов'язана з про- цедурами отримання прострочених рахунків;

- упровадження системи моніторингу погашення дебіторської заборгованості, яка забезпечує управління достовірною й оперативною інформацією. Зазначимо, що подовження кредитного періоду збільшує дебіторську заборгованість: частково за рахунок умов кредиту, частково за рахунок збільшення обсягу продажів. Якщо приріст прибутку (ціна продажів мінус прямі витрати на виробництво, продаж і кредитні витрати, пов'язані з додатковими продажами) перевищує граничну вартість подовження кредитного періоду (на практиці використовується вартість капіталу для фінансування дебіторської заборгованості), то зміна кредитної політики є вигідною. Відповідно, оптимальним кредитним періодом є такий період, коли граничні прибутки дорівнюють граничним витратам на зберігання більшої суми для розрахунків з дебіторами. Із загальних міркувань можна приблизно вважати, що реалізація оптимальної кредитної політики можлива, якщо граничні витрати від кредиту врівноважуються граничними прибутками від зростаючого обсягу продажів. Для досягнення максимального економічного ефекту від кредитної політики необхідно співвідносити результат цієї політики з певним інтегрованим показником, яким, на нашу думку, повинен бути рівень дебіторської заборгованості підприємства. Однак, слід підкреслити, що багатофакторність системи управління дебіторською заборгованістю потребує застосування багатокритеріальної оптимізації, заснованої на взаємодії сукупності відносно незалежних критеріїв. За методологічну основу багатокритеріальної оптимізації у цьому випадку доцільно взяти «принцип Парето»: рішення є оптимальним, якщо поліпшення стану за одним з критеріїв не спричиняє погіршення за іншим. Це означає, що всі складові політики управління дебіторською заборгованістю потрібно змінювати комплексно до досягнення такого оптимального стану, коли будь-які зміни в них тільки погіршать кінцевий результат. При розробці кредитної політики підприємства як низки чинників, які контролюються і визначають середню тривалість часу між продажем і поданням платіжних документів, слід враховувати припущення, що на цей момент часу вже визначено частку реалізації товарів у кредит в загальній структурі товарообороту. Політика управління дебіторською заборгованістю формується з врахуванням результатів аналізу відповідних даних. При цьому доцільно застосовувати здебільшого статичний порівняльний аналіз, який можна подати у наступній послідовності:

1) на підставі даних господарського та управлінського обліку визначається коло показників, які відображають стан активів підприємства у певному періоді, зокрема абсолютний розмір заборгованості, її частку в структурі активів, оборотність тощо;

2) враховуючи прогнозні показники розвитку підприємства, можна оцінити ступінь впливу обраної політики управління заборгованістю і кредитної політики, зокрема, на ефективність операційної діяльності підприємства. Однак, навіть методика динамічного аналізу впливу окремих чинників (табл 1. 2) не може забезпечити правильної відповіді на питання, яким чином обгрунтувати оптимальний рівень заборгованості за продані у кредит товари.

 

Таблиця 1. 2

Внутрішні і зовнішні чинники впливу на дебіторську заборгованість

Чинники впливу на дебіторську заборгованість 

Внутрішні чинники впливуЗовнішні чинники впливу

вид та специфіка товарумісткість ринку

ефективність стимулювання попитуступінь насиченості ринку

система розрахунків на підприємствідії конкурентів на ринку

фінансовий стан підприємства

кредитна політика підприємства

 

Такий рівень існує, але його визначення пов'язане з невизначеністю та непропорційністю впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Водночас для окремих складових оборотних активів, наприклад, товарних запасів, існують і широко використовуються на практиці різні моделі оптимізації, з яких найвідомішою є модель оптимального розміру замовлення (EOQ). Для визначення потенційної можливості розробки подібної моделі для строків та розмірів дебіторської заборгованості розглянемо взаємодію окремих чинників. Рівень товарообороту можна відобразити за допомогою функції, яка зростає залежно від кредитної політики. Якщо відповідні кредитні умови стають сприятливішими, тобто подовжується кредитний період та зростають цінові дисконти, то це сприяє й збільшенню товарообороту. Така тенденція з позицій потенційних дебіторів аналогічна зниженню ціни, тому зростає як кількість споживачів продукції, які використовують нові умови, так і обсяг товару, який купує окремий споживач. Крім того, кредитна політика може бути важливою складовою конкурентної стратегії підприємства. Також доцільно зазначити, що ефективність приросту товарообороту від поліпшення кредитних умов, як свідчить досвід, поступово зменшуєтьсяь[18]. Це визначається тим, що збільшення товарообігу обмежено потенціалом товарного ринку, тому для споживачів поліпшення кредитних умов поступово стає менш важливим. У нашому випадку зростання товарообороту підприємства зумовлене зростанням продажів у кредит, тобто залежить від дебіторської заборгованості. Реальне співвідношення між товарооборотом та дебіторською заборгованістю може бути іншим, тому що воно також залежить від особливостей обліку цих категорій на підприємстві. Але за умов, що дебіторська заборгованість обліковується у цінах продажу товарів, а датою продажу товару є момент його відвантаження покупцеві, вказана пропорція є справедливою. При цьому зростання заборгованості хоча і пропорційне товарообороту, але випереджає його за рахунок того, що кредитні умови спонукають певну частку споживачів, які раніше купували за готівку, користуватися товарним кредитом. Ця тенденція виявляється тією ж мірою, що й загальне збільшення обсягів продажу. Зростання дебіторської заборгованості призводить до збільшення