Організація праці менеджера

1. Вступ.
2. Основна частина.
3. Висновок.
4. Список використаної літератури.

• загальний, що проявляється у розподілі на головні галузі: землеробство, скотарство, промисловість, торгівля, транспорт, зв'язок, банківська та страхова сфери; надання різного сервісу та послуг тощо;
• частковий, що проявляється розчленуванням основних галузей суспільного виробництва на види й підвиди (підгалузі виробництва);
• поодинокий, що проявляється розподілом праці всередині підприємств, цехів, дільниць, відділів, секцій тощо

Розподіл праці на підприємстві — це відокремлення окремих часткових трудових процесів, здійснюване з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання різних робіт, а також підвищення продуктивності праці внаслідок швидшого набуття виробничих навичок при спеціалізації робіт.
Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, під якою розуміють об'єднання людей для планомірної й спільної участі в одному або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Завдання кооперації - забезпечити найбільше узгодження між діями окремих працівників або груп робітників, що виконують різні трудові функції.
Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, під якою розуміють об'єднання людей для планомірної й спільної участі в одному або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Завдання кооперації - забезпечити найбільше узгодження між діями окремих працівників або груп робітників, що виконують різні трудові функції.
Основні види розподілу праці на підприємствах:

• технологічний;
• функціональний; професійно-кваліфікаційний

Технологічний розподіл праці — розчленування виробничого процесу по стадіях, фазах, видах робіт і операціях, визначальним фактором якого є технологічний процес.
Функціональний розподіл праці — розподіл всього комплексу робіт залежно від ролі та місця різних груп працівників, що задіяні у виробничому процесі. Це розподіл промислово-виробничого персоналу на робочих, службовців, ІТР, менеджерів, молодший обслуговуючий персонал, охорону, учнів тощо. У свою чергу щ- групи поділяються на підгрупи за функціональною ознакою.
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці — розподіл працюючих за професіями (спеціальностями), а всередині них — за групами складності праці (розрядами, категоріями тощо).
На виробничому підприємстві існують такі види кооперація праці:

• міжцехова — між цехами (службами, відділами) підприємства;
• внутрішньо-цехова — між дільницями (службами) цеху;
• внутрішньо-дільнична — між окремими виконавцями або бригадами;
• внутрішньо-бригадна — між членами бригади

На вибір конкретних форм розподілу і кооперації праці впливає низка чинників, і в першу чергу технічний рівень виробництва. Від стану технологічного обладнання залежить спеціалізація праці основних і допоміжних робітників, що задіяні в його обслуговуванні. Рівнем механізації і автоматизації виробництва та управлінських процесів визначається зміст праці, а отже, склад і виробничо-кваліфікаційний профіль працівників.
На розподіл і кооперацію праці також впливають:

• тип виробництва (одиничне, дрібносерійне, масове/потокове, експериментальне тощо);
• принципи організації виробництва (технологічний або предметний);
• організація допоміжних служб (централізована або децентралізована);
• ступінь безперервності технологічних процесів;
• трудомісткість виготовлення продукції чи надання послуг

Послідовність етапів розподілу праці в апараті управління повинна бути такою:

1. розподіл праці за функціями управління і створення раціональної структури апарату управління;
2. розмежування посадових обов'язків працівників в межах підрозділу.

Головне завдання менеджера — розставлення правильних людей на правильні посади, що дозволяють талантам розкриватися повною мірою. Якщо в організації це відбувається хоча б у 50% випадків, то успіх забезпечений.
Розподіл праці передбачає його кооперацію. Кооперація праці— це об'єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямках діяльності, пов'язаних між собою процесом праці.
Оскільки кооперація виступає матеріальною основою об'єднання людей в спільному трудовому процесі, особливу актуальність має аналіз теоретичних аспектів її розвитку, що вимагає як нового переусвідомлення спадщини і уроків минулого, так і узагальнення змін, що відбуваються в економіці і в суспільстві загалом. Виникає необхідність осмислення нових підходів до кооперації, яка об'єднує людей в колективи за принципом не примушення, а добровільності.
Так звана адміністративна кооперація, що існувала до 1990 р. являла собою об'єднання людей під егідою адміністрації в напрямку тільки вертикального розподілу праці.
В ринковій економіці кооперація набуває іншого змісту. В її основі полягають вже не накази адміністрації,