Організація торгівлі

Торгівля на ринках – це яскравий представник інфраструктури товарного ринку. Діяльність підприємств ринків спрямована на створення умов для торгівлі, а не на самостійне ведення торговельної діяльності. Приватна торгівля на ринках займає мізерну частку в загальному обороті ринків, а основним напрямком роботи ринкових підприємств є створення й утримання матеріально-технічної бази в належному для ведення торгівлі стані.

Об’єктами торгівлі на ринках є широкий асортимент товарів, який не відрізняється від асортименту роздрібної торговельної мережі. Разом з тим на ринках реалізуються такі специфічні види товарів, як фураж, худоба, паливо, домашні тварини. Невід’ємною складовою частиною торгівлі на ринках є надання різноманітних послуг продавцям і покупцям.

Торгівля на ринках концентрує декілька категорій основних учасників. Основними учасниками є індивідуальні роздрібні продавці, ринковими роздрібними продавцями можуть бути громадяни України і громадяни інших країн, товаровиробники (виробничі, аграрні, інші підприємства), комерційні посередники (оптові і роздрібні), інші посередники, підприємці.

Велику групу учасників торгівлі на ринках представляють учасники роздрібної та оптової торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, які зосереджують свою роботу в межах підприємств ринків. Через це на ринках розвивається мережа побутових майстерень, магазинів і дрібнороздрібних торговельних одиниць, підприємств громадського харчування, готелів та інших пунктів обслуговування.

Торгівля на ринках акумулює не тільки процес роздрібної реалізації, але й обумовлює створення і надання цілісної системи послуг. Послуги, які мають місце на ринках, поділяються:

- на послуги власне ринкового підприємства;

- послуги обслуговуючих систем.

Послуги, створені і надані самим ринком, поділяють на дві категорії: послуги оренди і платні.

Послуги оренди – це плата (ринковий збір) за короткотермінову або довготермінову оренду ринкового торговельного місця.

Платні послуги – оплата організаційно-технологічного обслуговування всіх категорій продавців на ринку, безпосередньо пов’язаного із організацією та веденням ринкового торгу (розрубування м’яса, зважування, транспортування, зберігання товару).

2. Основні види торгівлі на ринках, класифікація ринків

Торгівля на ринках поділяється на такі види:

- індивідуальна торгівля всіх категорій продавців на ринку;

- стаціонарна торгівля постійних учасників (аграрних, виробничих і торговельних організацій) ;

- сезонно-ярмаркова.

Індивідуальна торгівля всіх категорій продавців на ринку представлена товаровиробниками і приватними підприємствами, які реалізують товари і продукти власного виробництва, виготовлені на державних, колективних, приватних, кооперативних виробництвах, попередньо закуплені від різних виробників або посередників. Ця діяльність на ринках здійснюється шляхом короткотермінової оренди ринкового місця, торговельного обладнання та інвентарю для реалізації товару.

Стаціонарна торгівля на ринках представлена наявністю постійних, стаціонарних продавців, які реалізують раніше закуплену продукцію або товари власного виготовлення через орендовані або самостійно споруджені за згодою дирекції ринку магазини, павільйони, кіоски.

Сезонно-ярмаркова торгівля на ринках має виражений сезонний, перервний характер. Вона поєднує особливості організації індивідуальної і стаціонарної торгівлі. Для сезонних і тематичних ярмарок характерне збільшення числа продавців шляхом залучення додаткової кількості аграрних, промислових, індивідуальних виробників і певна тематична спрямованість.

Класифікація ринків

1. Залежно від типу населеного пункту, в якому розташований ринок:

- міські, розміщені в обласних центрах і райцентрах;

- міські, розміщені в селищах міського типу;

- сільські, розміщені в кущових і звичайних селах.

2. Залежно від району обслуговування (зони діяльності) :

- загальноміські (центральні) ринки;

- районні ринки, що обслуговують один або декілька районів міста;

- мікрорайонні ринки міста;

- сільські ринки міжрайонного, районного, кущового і власне сільського значення.

3. Залежно від ступеня концентрації торгівлі і торговельно-побутових послуг:

- ринкові комплекси, які здійснюють у найповнішому обсязі торговельні функції і всебічне обслуговування ринкових продавців і населення;

- ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу;

- відокремлені структурні підрозділи головного ринкового комплексу, які виконують обмежену кількість функцій.

4. Залежно від ступеня господарської самостійності:

- самостійні підприємства господарської діяльності з правами юридичної особи;

- філії ринків для ведення дрібнороздрібної і роздрібної торгівлі з власною діяльністю під керівництвом основних ринків.

5. Залежно від типу влаштування і видів ринкових споруд:

- криті ринки;

- ринки павільйонного типу;

- відкриті ринки;

- комбіновані ринки.

6. Залежно від масштабу і потужності:

- дрібні ринки;

- середні ринки;

- великі ринки;

- дуже великі ринки.

7. Залежно від спеціалізації або товарного профілю:

- спеціалізовані (продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, квіткові) ;

- змішані (продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні).

8. Залежно від сезонності ведення ринкового торгу:

- цілорічні – ті, що функціонують протягом року;

- сезонні – такі, що діють відповідно до сезону виробництва продукції або відповідно до певних кліматичних умов;

- одноразові ярмарки – базари – одномоментні комерційно-торговельні заходи, що мають тематичний характер.

9. Залежно від режиму роботи, підприємства ринків поділяють:

- на щоденні;

- ті, що працюють з одним-двома вихідними;

- такі, що працюють кілька (один-чотири) днів на тиждень.

3. Загальні вимоги