Оториноларингологія. Практичні заняття

Спочатку оглядають зовнішній ніс і пригінок носа, піднявши кінчик носа догори великим пальцем правої руки. Потім лівою рукою беруть носове дзеркало, праву руку розташовують на тімені пацієнта, фіксуючи його голову. Під контролем зору і променя світла від дзеркала рефлектора вводять бранші носового дзеркала в зімкнутому стані в присінок носа паралельно до дна носової порожнини. Кінці браншів носового дзеркала не повинні торкатися слизової оболонки. Поступово розширюючії бранші, по черзі оглядають обидві половини носа. Кожну половину носа оглядають з двох позицій. У першій позиції, коли голова хворого розташована в прямому положенні, у нормі видно нижні відділи носової порожнини: дно, нижні носові раковини, нижній відділ носової перегородки, нижній носовий хід. У другій позиції, коли голова хворого відхилена назад, у нормі видно середні та верхні відділи порожнини носа: середній та верхній відділи носової перегородки, середні й інколи верхні носові раковини, середній носовий хід, нюхову щілину. При широких носових ходах добре видно хоани, задню стійку носоглотки, аденоїдні вегетації. У нормі слизова оболонка порожнини носа рожева з рівною гладенькою поверхнею. Носова перегородка розташована посередині. Після закінчення огляду носове дзеркало обережно виводять із носа. У присінку носа не слід повністю змикати бранші, щоб не захопити та не вирвати волосся.

Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового Дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта Дихати носом. Перед цим нагріте на спиртівці носоглоткове Дзеркало обережно вводять за м'яке піднебіння в ротоглотку Дзеркальною поверхнею догори, не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки. Освітлюючи дзеркало та змінюючи Кут огляду, досліджують носоглотку в відбитому промені світла. У нормі слизова оболонка в склепінні носоглотки рожсва, хоани вільні та симетричні, леміш знаходиться по середній лінії. На бічних стінках носоглотки, на рівні задніх кінців нижніх носових раковин, розташовані невеликі заглибини -- глоткові отвори слухових труб.

У склепінні носоглотки міститься глотковий мигдалик, який може бути гіпертрофованим – аденоїдні вегетації. Дітям раннього та молодшого дитячого віку для обстеження носоглотки часто проводять пальцеве дослідження. Для цього помічник лікаря садовить дитину собі на коліна і тримає її. Лікар, стоячи збоку і дещо позаду, вводить вказівний палець правої руки в рот, а потім за м'яке піднебіння в носоглотку, обстежуючи пальцем її стінки; у той самий час пальцем лівої руки потрібно втиснути щоку дитини між верхніми та нижніми зубами, щоб запобігти укусу. У нормі носоглотка вільна. У передніх відділах пальпують хоани, леміш. За наявності аденоїдних вегетацій виявляють м'якоеластичне часточкове утворення в склепінні носоглотки, яке може перекривати хоани.

Самостійна робота студентів (25 хв).

Студенти самостійно засвоюють методику роботи з лобним рефлектором, проводять передню риноскопію, орофарингоскопію, задню риноскопію.

ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП ЗАНЯТТЯ

1. Визначення підсумкового рівня знань студентів (30 хв). Розв'язання ситуаційних задач, робота з тестовими завданнями.
2. Підсумок заняття (5 хв).
3. Аналіз досягнення мети практичного заняття. Визначення теми наступного практичного заняття і завдань до нього.

1. Дитяча оториноларингологія / За ред. А. А. Лайка. -К. : Логос. 2013-576с.
2. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Дєєвой – К. : ВСВ «Медицина», 2010.
3. Оториноларингология / За ред. Д. И. Заболотного, Ю. В. Митина, С. Б. Безшапочного, Ю. В. Деевой – К. : ВСВ «Медицина», 2011.
4. Мітін Ю. В. Оториноларингологія (лекції). – К. : Фарм Арт, 2000. – С. 4-9.
5. Тестові завдання для контролю знань студентів з оториноларингології. – К., 1996.

 

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

Клінічну анатомію, фізіологію і методи глотки і гортані, трахеї, бронхів стравоходу повинні знати не тільки оториноларингологи, а й лікарі інших спеціальностей – терапевти, педіатри, окулісти, інфекціоністи, невропатологи, нейрохірурги, хірурги. Лікарі різного фаху в своїй повсякденній роботі часто мають справи з такими захворюваннями, як ангіни, хронічний тонзиліт, гострий ларингіт, з гострою обструкцією дихальних шляхів тощо. Для розуміння механізму розвитку того чи іншого захворювання, а також надання термінової допомоги хворим при утрудненому диханні, необхідні знання з клінічної ЛОР-анатомії. Крім того, знання фізіології верхніх дихальних шляхів допомагає лікарям чіткіше розуміти патогенез захворювань та їх ускладнень, які виникають у разі порушення функції цих анатомічних структур. Знання методики і техніки обстеження оториноларингологічного хворого та уміння провести ендоскопічне дослідження ЛОР-органів має важливе значення для виявлення патології глотки та гортані і встановлення діагнозу.

II. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ – 3 академічні години.

III. МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити клінічну анатомію, фізіологію та методи дослідження глотки, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу.

IV. СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ

1. Клінічну анатомію глотки, гортані, трахеї, бронхів і стравоходу, а також їх взаємозв'язки.
2. Фізіологію глотки, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу.
3. Вікові особливості будови цих органів.
4. Методи дослідження цих органів.

V. СТУДЕНТ ПОВИНЕН УМІТИ

1. Скласти план обстеження ЛОР-органів.
2. Провести фарингоскопію та непряму ларингоскопію.
3. Уміти оцінити стан слизової оболонки