Перехресний прикус. Етіологія, патогенез, лікування

 

 

1. Поняття про перехресний прикус

2. Причини розвитку перехресного прикусу

3. Клінічна картина перехресного прикусу

4. Лікування перехресного прикусу

Список використаної літератури

 

 

Перехресний прикус це трансверзальна аномалія взаємини зубних рядів, яка є однією з найважчих, що потребують тривалого активного лікування і довгого ретенційних періоду. Частота перехресного прикусу, за даними літератури, складає 26%

Він обумовлений невідповідністю трансверсальних розмірів і форми зубних рядів. Частота перехресного прикусу, за даними літератури, неоднакова в різному віці: у дітей та підлітків – від 0, 39 до 1, 9%, у дорослих – близько 3%. Застосовують різні терміни, що характеризують перехресний прикус: косою, латеральний, букальний, вестибуло-, Буккі-й лінгвоокклюзія, бічний примушений прикус, суглобової перехресний прикус, латерогнатія, латерогенія, латероверсія, латеродевіація, латеродісгнатія, латеродіскінезія, латеропозиції, екзо-і ендоокклюзія. Розвиток перехресного прикусу можуть обумовлювати такі причини: спадковість, неправильне положення дитини під час сну (на одному боці, підкладання руки, кулака під щоку), шкідливі звички (підпирання щоки рукою, смоктання пальців, щік, мови, коміра), атипове розташування зачатків зубів і їх ретенція, затримка зміни тимчасових зубів постійними, порушення послідовності прорізування зубів, нестершіеся горби молочних зубів, нерівномірні контакти зубних рядів, раннє руйнування і втрата молочних молярів, порушення носового дихання, неправильне ковтання, бруксизм, некоордінірованная діяльність жувальних м'язів, порушення кальцієвого обміну в організмі, геміатрофія особи, травма, запальні процеси і обумовлені ними порушення росту щелепи, анкілоз скронево-нижньощелепного суглоба, одностороннє вкорочення або ріст тіла щелепи, затримка росту, залишкові дефекти на небі після уранопластікі, новоутворення та ін Враховуючи різноманітність клінічної картини перехресно прикусу, доцільно розрізняти наступні його форми (Ужумецкене І. І., 1967).

Перша форма – букальний перехресний прикус.

1. Без зміщення нижньої щелепи в сторону:

а) односторонній, обумовлений одностороннім звуженням верхнього зубного ряду або щелепи, розширенням нижнього зубного ряду або щелепи, поєднанням цих ознак;

б) двосторонній, обумовлений двостороннім симетричним або асиметричним звуженням верхнього зубного ряду або щелепи, розширенням нижнього зубного ряду або щелепи, поєднанням цих ознак.

2. Із зсувом нижньої щелепи в сторону:

а) паралельно серединно-сагітальній площині;

б) діагонально.

3. Поєднаний букальний перехресний прикус – поєднання ознак першої та другої різновидів.

Друга форма – лінгвальний перехресний прикус.

 1. Односторонній, обумовлений односторонньо розширеним верхнім зубним рядом, односторонньо звуженим нижнім або поєднанням цих порушень. 2. Двосторонній, обумовлений широким зубним рядом або широкою верхньою щелепою, звуженої нижньої або поєднанням цих ознак.

Третя форма – поєднаний (Буккальная-лінгвальний) перехресний прикус.

 1. Зубоальвеолярное – звуження або розширення зубоальвеолярное дуги однієї щелепи; поєднання порушень на обох щелепах. 2. Гнатіческій – звуження або розширення базису щелепи (недорозвинення, надмірний розвиток). 3. Суглобовий – зміщення нижньої щелепи в сторону (паралельно серединно-сагітальній площині або діагонально).

Перераховані різновиди перехресного прикусу можуть бути односторонніми, двосторонніми, симетричними, асиметричними, а також поєднаними (рис. 16. 38). Поданим Л. В. Ільїної-Маркосян (1959), А. П. Кібкало (1971), G. Korkhaus (1939), E. Reichenboch і Н. Bruckl (1957), перехресний прикус частіше (77%) пов'язаний з бічним зміщенням нижньої щелепи.

Нерідко порушується функція скронево-нижньощелепних суглобів, особливо при аномалії прикусу зі зміщенням нижньої щелепи в сторону. Клінічна картина кожного різновиду перехресного прикусу має особливості. При буккальном перехресному прикусі без зміщення нижньої щелепи в сторону можлива асиметрія особи без зміщення серединної точки підборіддя, що визначають по відношенню до серединної площини. Середня лінія між верхніми і нижніми центральними різцями зазвичай збігається. Однак при тісному положенні передніх зубів, їх зміщенні, асиметрії зубних дуг вона може бути зміщена. У таких випадках визначають розташування підстав вуздечок верхньої та нижньої губ, язика.

Ступінь порушення співвідношень зубних дуг в прикусі буває різною. Щокові горби верхніх бічних зубів можуть знаходитися в Бугрова контактах з нижніми зубами, можуть розташовуватися в поздовжніх борознах на їх жувальної поверхні або не стикатися з нижніми зубами.  При буккальному перехресному прикусі із зсувом нижньої щелепи в сторону спостерігається асиметрія обличчя, зумовлена бічним зміщенням підборіддя по відношенню до серединно-сагітальній площині.  Правий і лівий профіль у таких пацієнтів зазвичай розрізняється за формою і лише у дошкільнят асиметрія обличчя малопомітна через пухких щік. З віком вона прогресує. Середня лінія між верхніми і нижніми центральними різцями зазвичай не збігається в результаті зміщення нижньої щелепи, зміни форми і розмірів зубних дуг і нерідко щелеп. Крім зсуву паралельно серединно-сагітальній площині, нижня щелепа може зміщуватися в бік по діагоналі. Положення суглобових головок нижньої щелепи в суглобі при бічному її зсуві змінюється, що відбивається на мезіодістальном співвідношенні бічних зубів у прикусі. На стороні зміщення виникає дистальне співвідношення зубних дуг, на протилежній – нейтральне або мезиально. При пальпації області скронево-нижньощелепних суглобів під час відкривання і закривання рота на стороні зміщення нижньої щелепи визначають нормальне або слабковиражене рух суглобової головки, на протилежній стороні – більш виражене. При відкриванні рота нижня щелепа з бічної позиції може переміщатися в центральну, при закриванні – повертатися у вихідне положення. У деяких пацієнтів відзначається підвищення тонусу власне жувальної м'язи на стороні зміщення нижньої щелепи і