Підготовка майбутніх вчителів через систему формування ціннісно-смислової готовності до професійної діяльності

Ю. В. Пелех

 

 

У статті розглядається проблема підготовки майбутнього вчителя та його готовності до професійної діяльності. Характеризується особистісно-орієнтований принцип підготовки майбутнього вчителя, як основний. Також автором був розроблений алгоритм, що включає інноваційну систему методів, форм і засобів та визначені практичні рекомендації, які можуть стати основою формування педагога.

 

В статье рассматривается проблема подготовки будущего учителя и его готовности к профессиональной деятельности. Характеризуется личностно ориентированный принцип подготовки будущего учителя, как основной. Также автором был разработан алгоритм, который включает инновационную систему методов, форм и средств и определены практические рекомендации, которые могут стать основой формирования педагога.

 

This article deals with the problem of the future teacher's training and his readiness for professional activity. The personal and oriented principle of the future teacher's training as the main principle is characterized. Also the algorithm, which includes the innovative system of methods, forms and means was elaborated by the author. Practical recommendations which can become the basis of the teacher's formation were determined.

 

Перетнувши межу тисячоліть, українське суспільство потребує визначення якісно нових форм, методів і засобів підготовки людини нової формації, людини – здатної прививати «розумне, добре, вічне» в нових умовах господарювання. Тому алгоритм підготовки майбутнього вчителя повинен бути максимально педагогічно вивіреним і наближеним до досконалого. Адже, сучасне соціокультурне середовище висуває потребу в якісній освіті, однією із основних ознак якої є здатність мегаполярного мислення, в царині визначення і розв'язання педагогічних проблем. За умов модернізації педагогічної освіти, надання пріоритету переходу від предметного до особисто орієнтованого навчання, що визначено «Національною доктриною розвитку освіти (затвердженою Указом президента від 17 квітня 2002 р.) «, сутність якої полягає у формуванні цілісного образу громадянина-патріота. Процес оновлення основних педагогічних ланок підготовки майбутнього вчителя повинен передбачати вдосконалення змісту освіти, його інноваційної складової у педагогічному діагностуванні і моніторингу, рефлексивній і комунікативній культурі, методиці творчої роботи, розвитку професійних здібностей та ін.

Досліджуючи проблему підготовки майбутнього вчителя та його готовності до професійної діяльності, ми спирались на аналіз основних документів та положень в освітній галузі, таких як: Конституція України, Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. Аналізуючи наукові джерела з проблеми дослідження (А. Алексіюк, В. Бондар, І. Бех, С. Гончаренко, С. Дем'янчук, І. Зязюн, З. Слєпкань, С. Сисоєва, О. Сердюк, М. Євтух), ми дійшли висновку, що ефективність підготовки майбутнього вчителя значною мірою залежить від впровадження в навчальний процес «комплексного виховання» застосовуючи при цьому різні педагогічні прийоми (наприклад за хронологічними та історичними аспектами).

Характеризуючи особистісно-орієнтований принцип підготовки майбутнього вчителя, відмічаємо, що він є основним у формуванні діяльнісно-поведінкового механізму при здобутті необхідних знань та набутті вмінь, вихованні при цьому системності мислення. І. Зязюн, наприклад, характеризує цей процес як «... сукупність здібностей для вибудови моделей проблемних ситуацій шляхом виокремлення всіх суттєвих для інформування, фіксації і вирішення факторів, а також організації їх в ієрархічну діяльність».

Одним із аспектів теоретично-технологічного виконання алгоритму підготовки майбутнього вчителя в сучасних умовах, на думку В. Бондаря є «... забезпечення реалізації галузевих стандартів вищої освіти, які розширили наші уявлення про проектування, організацію та управління навчальною діяльністю і процесом підготовки фахівців, необхідне розроблення інтегрованої нормативної моделі фахівця як еталону і визначення мети і вироблення критеріїв оцінювання якості спеціаліста». [1] При цьому, «... складовими цієї інтегрованої моделі є ряд локальних моделей, які розробляються з урахуванням специфіки навчального курсу (предметна модель змісту навчання), особливостей організації (модель навчальної діяльності), та управління навчальною діяльністю (модель контролю у ВНЗ)». [1] Отже, принцип інноваційно-еволюційного підходу у вирішенні проблеми підготовки майбутнього педагога, за В. Бондарем, акумулюється на впровадженні у цей процес певних дидактичних взаємозв'язків, що покладені в основу побудови просторових моделей.

Виокремивши деякі ознаки особистісно-орієнтованого навчання, зосередження на потребах суб'єктів навчання, забезпечення діагностичної системи навчання, переважання навчального діалогу (за О. Савченко), маємо можливість стверджувати, що продовження діалектичного ряду таких чинників може сприяти створенню мікромоделі підготовки майбутнього вчителя, яка (мікромодель – авт.) буде включена в синергетичну побудову макромоделі, що забезпечує найбільш ефективний шлях вирішення поставленої проблеми.

При побудові деяких мікромоделей ми використовували досвід провідних вчених України. Наприклад, М. Євтух, О. Сердюк визначили полікомпонентність побудови системи підготовки ідеального вчителя, де окреслили уявлення про проблему у різних суб'єктів педагогічної взаємодії. Цікавим, стосовно побудови моделі підготовки майбутнього вчителя на основі взаємодії суб'єктно – об'єктних відносин у навчально-виховному комплексі ВНЗ є думка Є. Вільчковсь-кого про те, що «... діяльність вчителя є певною технологічною системою, алгоритм реалізації якої повинен бути не лише педагогічно доцільним, а й науково вивіреним, правильним. Можна вважати, що «правильність» педагогічної діяльності залежить від умінь вчителя здійснювати навчально-виховний процес в школі науково обґрунтовано, цілеспрямовано й організовано». [2]

Роблячи індивідуальний аналіз графічного моделювання педагогічних систем, як векторів «мегасистеми» підготовки майбутніх вчителів (В. Беспалько, Л. Вікторова) погоджуємось із думкою М. Левшина про їх «... певну невідповідність інтегративно-синергетичним вимогам». [4] Ці певні недоліки вирізняються, зокрема, у закритості, біфуркації деяких систем, що не дає можливості постійної їх інновації з точки зору подолання міждисциплінарних бар'єрів і труднощів, пов'язаних із акумулюванням знань з однієї в іншу.

Запропонована М. Левшиним [4] просторова модель особистісно-орієнтованої технології навчання і виховання (мал. 1, 2), дає нам змогу взяти участь у створенні певних підсистем або моделей, що в свою чергу сприятимуть виробленню інноваційних освітніх технологій, здатних сформувати у майбутнього педагога ціннісно-смислову готовність до професійної діяльності, якісне втілення універсальних компонентів. Це в певній мірі залежатиме від психолого-педагогічної моделі у структуру якої як підсистеми входитимуть розроблені нами зміст, методи, засоби, форми і цілі цього педагогічного процесу в цілому.

Наприклад, основними аспектами при визначенні змісту форм цілісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності стали концептуальні тлумачення у царині:

а) визначення теоретико-методичних принципів формування моделі підго товки майбутнього педагога;

б) виявлення критеріїв його смислової готовності до професійної діяль ності на основі інтегративно-синергетичних вимог;

в) встановлення чинників впливу на процес формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності через реалізацію системного підходу до репрезентації цілісної структури образу вчителя в сучасних умовах;

г) визначення чинників самовдосконалення, самоспонукання та самореалізації через призму педагогічної рефлексії;

д) визначення «європейської освіти» в контексті полікультурної освіти;

є) аналізу філософсько-культурологічних проблем при формуванні ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності;

є) результатів теоретичних тлумачень афективно-когнітивної взаємодії в процесі педагогічної діяльності її суб'єктів у питанні формування сукупних уявлень цих суб'єктів педагогічної взаємодії.

Виходячи із авторського тлумачення структури змісту теоретико-методичних засад формування у майбутнього педагога цілісно-смислової готовності до професійної діяльності був розроблений алгоритм, що включає інноваційну систему методів, форм і засобів, що визначають цілі даного дослідження.

Проведені дослідження дозволяють виділити найбільш цінні з точки зору функціонування у практичній діяльності ВНЗ системи формування ціннісно-смислової готовності майбутніх вчителів до професійної діяльності і визначити практичні рекомендації, які можуть стати основою формування педагога.

 

 

1.Бондар В. І. Дидактико-психологічна концепція реалізації освітньо-професійних програм підготовки вчителя. – К. : Вища освіта України, №1, 2004. – С. 66.

2.Вільчковський Є. Оцінка результативності педагогічної праці вчителів фізичного виховання у Польщі/Жонцепція розвитку галузі фізичного виховання та спорту в Україні: зб. наук, праць, – Рівне: Ліста, 1999. – 365 с. -С. 28- 34.

3.Корчинський С. Моделювання структури образу ідеального реального вчителя на рівні сукупних уявлень у різних субєктів перагогічної взаємодії// Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук. : К., 1998. 32 с.

4.Левшин М. М. Інтегративно-синергетична модель проектування особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання. – К. : Вища освіта України, №1, 2004. -С. 36- 39.

5.Николис Г., Пригожий И. Познание сложного. Введение. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 344 с.