Практикум з соціології

•зв’язок з конкретним "рідним краєм", територією,

•відчуття солідарності зі значною часткою населення (самоідентифікація).

Ознаки етносу можна об’єднати у три групи:

1.Об’єктивні біологічні і природні риси (типова зовнішність, «рідний край», менталітет).

2.Об’єктивнокультурні риси (мова, фольклор, традиційний одяг і їжа, побутові традиції, релігія).

3.Суб’єктивні критерії (самоідентифікація, відчуття приналежності, солідарності, єдності з конкретною етнічною групою).

Історичні типи етносу:

1.Род – форма спільноти людей, яка базується на кровній спорідненості.

2.Плем’я – об’єднує декілька родів, що мають спільну мову, територію, натуру і звичаї. Род і плем’я виникають і існують за часів первіснообщинного устрою.

3.Народність – форма мовної, територіальної, економічної і культурної спільноти людей, яка утворюється за часів виникнення відносин приватної власності і притаманна рабовласницькому і феодальному суспільствам. Народність за чисельністю переважає плем’я, кровноспоріднені зв’язки не охоплюють всю народність. Формуванню народності сприяє більш чітка організаційна структура суспільства, розвинені політичні форми. Народності існують у наш час і не лише в країнах, що розвиваються, а й в індустріально розвинених суспільствах. (Франція: бретонці, корсиканці; Велика Британія: уельсці, галли, нормандці).

4.Нація – тип етносу, що виникає в період ліквідації феодальної роздробленості і розвитку капіталістичних відносин. Нації більш чисельні, ніж народності, вони нараховують десятки і сотні мільйонів людей. На базі єдиної території, мови і економіки формується єдиний національний характер і психічний склад. Виникає відчуття солідарності зі своєю нацією. 

 

Ознаки нації, що відрізняють її від народності:

•стала державність;

•спільність економічного життя, яка базується на єдиному національному економічному ринку;

•уніфікація мови, головним чином в процесі поширення її літературної форми через систему освіти, літературу і засоби масової інформації;

•розвиток професійної культури і мистецтва;

•формування соціальнокласового складу, що відповідає епосі промисловокультурного розвитку.

У зарубіжній літературі склалися дві абсолютно різні тенденції у розумінні нації:

етатична (фр. «етат» – держава), поширена у англороманських країнах. Поняття "нація" вбирає в себе всіх громадян держави незалежно від етнічної приналежності (Франція, США, Канада).

етнічна («етнос» – народ), поширена у Германії. Поняття "нація" вбирає в себе людей, які мають спільне походження, незалежно від того, громадянами якої країни вони є або були.

У різних культурах сформувалися різні типи націй: націїдержави у англороманському світі і націїетноси у німецькому світі.

Історія людства знає багато прикладів переселення народів. Представники різних етнічних груп перемішуються, особливо це відчувається у великих містах, які притягують переселенців. Так складається етнічна структура – розподіл суспільства і територіальних спільнот на етнічні групи. Етнічна структура сучасних суспільств формується у межах державних кордонів, вона складається з етнічних груп (народів), що населяють країну, і окремих етнічних відносин.

Риси, що характеризують етнічну свідомість народу України наприкінці 20 – на початку 21 ст.:

1.Незважаючи на відносно спокійну ситуацію, що існує в Україну з приводу міжнаціональних відносин, зменшується кількість індивідів, впевнених в тому, що суспільству не загрожують міжнаціональні конфлікти.

2.Схильність до східнослов’янського відокремлення: позитивний індекс соціальної дистанції мають лише українці, росіяни і білоруси. 

3.Антисемітизм не є розповсюдженим явищем. У масовій свідомості євреї опиняються витісненими за межі близьких контактів, але соціальна дистанція по відношенню до цієї групи значно менша, ніж до інших етнічних груп .

4.Ксенофобія – відокремлення від всіх «чужих», недовіра по відношенню майже до усіх етнічних груп, з якими відсутній досвід спільного проживання. Ця риса притаманна масовій свідомості закритого традиційноархаїчного типу.

5. Регіоналізація – існує різне ставлення до питань державного суверенітету, різні політичні симпатії, різні зовнішньополітичні орієнтації в різних регіонах України. 

2. Етнічні відносини. Етнічна свідомість народу України.

Етнічні відносини являють собою різноманіття зв’язків, взаємодій і обмінів, що виникають між етнічними групами з приводу актуальних проблем їх виживання і розвитку. За критеріями конфліктності можна виділити декілька типових форм етнічних відносин.

Врівноваженні безконфліктні відносини – безконфліктне існування поруч плічопліч різних етнічних груп (ідеальний тип).

Відносини з елементами внутрішньої напруги – такі відносини притаманні Україні. В цілому українське суспільство характеризується толерантним станом міжетнічних відносин, хоча внутрішня напруга залишається. У великих поліетнічних країнах завжди знаходяться скриті конфлікти чи причині, що можуть їх провокувати.

Ситуація відкритої ескалації конфлікту – відкрите протистояння етнічних груп. Сутність його полягає у поетапному загостренні конфлікту, який може досягти озброєної боротьби, погромів. Відокремлюють декілька фаз такої ескалації: 1) інцидент; 2) мобілізація етнічних груп; 3) відкриті ворожі дії; 4) кульмінація боротьби; 5) зниження рівня протистояння – зупинка і консервування.

Інституалізовані форми етнічного насилля – несправедливі, насильницькі відносини у сфері взаємодії етнічних груп (примусова асиміляція, апартеїд, сегрегація), державна підтримка дискримінації (нерівності етнічних груп). Дискримінація має різні форми: обмеження окремих видів діяльності, заборона на купівлю землі, поселення у тих чи інших районах, поклоніння свої богам тощо.

Сучасні тенденції розвитку міжнаціональних відносин:

1.Прагнення етносів до політичної незалежності, створення незалежних держав.

2.Зближення різних етносів, ломка міжетнічних перегородок.

Національноетнічні конфлікти – це конфлікти, пов’язані з боротьбою за права і інтереси етнічних груп. 

Типологія етнічних конфліктів:

1.Культурномовні конфлікти, пов’язані з намаганням зберегти чи відродити повноцінне функціонування мови