Техніко-економічна характеристика господарства

Інтенсивна технологія вирощування соняшника

В інтенсивну технологію вирощування соняшника включають наступні основні елементи:

1. агрономічно-правильне розміщення в сівозміні;

2. використання високопродуктивних імунних районованих сортів і гібридів;

3. застосування зональних систем основного обробітку ґрунту з врахуванням його стану і засміченості;

4. система удобрення з використанням локально-стрічкового способу внесення на основі ґрунтової і рослинної діагностики;

5. мінімальний передпосівний обробіток ґрунту з використанням або без використання гербіцидів;

6. Програмований посів високоякісними відкаліброваними, обробленими отрутохімікатами насінням з вирощуванням оптимальної густоти стеблостою рослин в залежності від їх вологозабезпеченості;

7. догляд за рослинами;

8. поточне збирання, підробка і транспортування врожаю;

9. організація і оплата праці на основі принципів колективного і орендованого підряду з урахуванням морального і матеріального стимулювання.

Розміщення в сівозмінах

Розміщення соняшника в сівозміні з поверненням на колишнє поле не раніше чім через 7…8 років являється найбільше радикальною мірою зниження шкідливості від ураження рослин хворобами і шкідниками. Це найбільш радикальна міра боротьби проти шкідників і хвороб, гарантія отримання високих врожаїв насіння і масла з високими харчовими якостями.

Для отримання високих і стійких врожаїв насіння соняшник слідує висівати після культур, не висушуючих глибокого шару ґрунту і рано звільняючих поля озимих і ярових колосових, гороха, бобово-злакових сумішей на зелений корм.

При визначенні міста соняшника в сівозміні треба враховувати враженість їх хворобами рослин невірною мучнистою росою, склеротиниозом, сірою і попільною гниллями і іншими небезпечними хворобами, розповсюдженню заразихи.

 

 

В Україні соняшник – основна олійна культура. З його насіння виробляють понад 60% усієї рослинної олії. Вона має добрий смак, приємний запах, високу поживність, широко використовується для виготовлення різних консервів, для технічних потреб тощо. Соняшникова олія містить багато різних вітамінів, добре засвоюється організмом. Олія в 2, 5 калорійніша, ніж вуглеводи. Якщо в 1г цукру міститься 4, 1 ккал. то у соняшникової олії – 9, 4 ккал. поступається їй за поживністю і вершкове масло. Так, за даними науково-дослідних установ, соняшникова олія містить на 16% ккал. Більше, ніж вершкове масло. Воно майже на 92% засвоюється організмом.

Соняшник має велике значення і в медицині. Наприклад, фосфатиди, що є в олії, застосовують для виробництва ліків – лецитину. З віночків язичкових квіток виготовляють протималярійні препарати.

Соняшник – добрий медонос. Кожний гектар, якщо вивезти пасіку в поле, може дати 20-65 кг меду. Макуху і шрот (цінні корми для тваринництва) одержують при переробці насіння. Вихід шроту на заводах після екстракції олії за допомогою розчинників становить у середньому 30, 6%, а макухи (при пресованому способі одержання олії) – 37% від маси насіння.

В 1ц макухи міститься 39, 6 кг перетравного протеїну, на 1ц молока, його витрачається лише 9-10 кг, а на 1ц м’яса – 10-11 кг.

Біологічні особливості

Незважаючи на підвищені вимоги до температур, насіння проростає при температурі ґрунту 3-4ºС. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні. При температурі ґрунту 10-12ºС на глибині 10 см сходи з’являються на 11-13й день. Сума ефективних температур у цей період повинна становити 110-125ºС. Сходи витримують до мінус 5-6ºС – пошкоджує листки, призводить до загибелі рослин.

Оптимальна температура в період цвітіння і плодоношення – 23-25ºС. Температура понад 30ºС пригнічує ріст рослини. Транспіраційний коефіцієнт 600. Найбільш вологи використовує (близько 60% загальної кількості) в період від початку утворення суцвіття до цвітіння, коли інтенсивно ростуть стебло і листки. У цей час рослини засвоюють вологу з глибших шарів (60-70 см) ґрунту, а в посушливі роки – навіть вітром. Вегетаційний період від появи сходів до фізіологічної стиглості (пожовтіння кошиків) становить 90-120 днів, а господарської – 110-150 днів. Найпридатніші для вирощування соняшнику чорноземи, каштанові та сірі лісові ґрунти. Незадовільно він росте на важких, піщаних та солонцюватих ґрунтах.

Вибираємо сорт для вирощування – Харківська 58.

Простий міжлінійний гібрид на стерильній основі. Середньоросійський екотип. Листки овально-серцеподібні, зелені без антоціану. Стебло нерозгалужене, округле, добре облистневе, заввишки 130-160 см. Кошик великий, злегка опуклий, плоский. Сім’янки панцирні, темно-сірі. Маса 1000 сім’янок – 60-65г. Середньоранній. Урожайність – 35, 6 ц/га. Стійкість проти вилягання – 4, 8 бала, обсипання – 4, 5, посухи – 4 бали. Ураження вовчком – 9, гниллями – 19, 4%. Напрям використання олійний. Рекомендований для вирощування в степу та лісостепу.

Кращим попередником є кукурудза та зернові культури, особливо озима пшениця. Проте, кукурудза незручна тим, що після неї залишаються великі кореневі рештки, які потім під час обробітку сходів соняшнику перешкоджають роботі ґрунтообробних знарядь, в першу чергу.

Попередником приймаємо озиму пшеницю.

 

 

Технологічна карта – це документ, в якому планується технологія виробництва, обсяг робіт, засоби виробництва і робоча сила необхідна для їх виконання, а також матеріальних витрат на вирощування культури на певній площі.

При складанні карти треба розраховувати кількість агрегатів, необхідних операцій, їх визначають за