Теорія ризику

Зразкова послідовність оцінки ризику :

• Первинна ідентифікація небезпеки;
• Опис джерела небезпеки і пов'язаного з ним збитку;
• Статичні оцінки і імовірнісний аналіз ризику.

Управління ризиками використовує інформацію про ідентифікацію небезпеки і оцінку ризиків разом з інформацією про технічні ресурси, соціальні, економічні і політичні величини, в цілях здійснення контролю, вибору або ухвалення рішення про заходи, що дозволяють зменшити або прибрати ризик. Управління ризиками включає цілеспрямоване проведення заходів щодо зниження індивідуальних, групових, популяційних ризиків на основі аналізу ризиків, вибору пріоритетів і економічного обгрунтування заходів при максимально широкому порівнянні їх варіантів. В результаті здійснюється проектування і реалізація політики і стратегії в сферах, безпосе-редньо пов'язаних з охороною здоров'я населення.

Основна частина управління ризиком полягає у визначенні шляхів зменшення ризику при заданих обмеженнях на ресурси і час.

Модель управління ризиком також складається з чотирьох елементів (етапів)

Перший етап пов'язаний з характеристикою ризику. Проводиться порівняльна характеристика ризиків з метою встановлення пріоритетів. На завершуючій фазі оцінки ризику встановлюється ступінь небезпеки (шкідливості).

Другий етап - визначення прийнятності ризику. Ризик зіставляється з рядом соціально-економічних чинників: вигода від господарської діяльності; втрати від діяльності; наявність і можливості регулюючих заходів, з метою зменшення негативного впливу на середовище і здоров'я людини.

Процес порівняння спирається на метод - витрати - вигоди. У зіставленні не ризикових чинників з ризиковими проявляється суть процесу управління ризиком.

Можливі три варіанти рішень, що приймаються :

• Ризик прийнятний повністю;
• Ризик прийнятний частково;
• Ризик неприйнятний повністю.

Нині рівень межі ризику, яким нехтують, встановлюється як 1% від максимально допустимого.

Третій етап - визначення пропорції контролю - полягає у виборі однієї з типових мір, сприяючих зменшенню або усуненню ризику.

Четвертий етап - ухвалення регулюючого рішення - визначення нор-мативних актів, відповідних реалізації тієї типової міри, яка була встановлена на попередній стадії. Цей елемент, завершуючи процес управління ризиком, одночасно пов'язує усі його стадії в єдиний процес ухвалення рішень. Взаємність оцінки ризику і оправляння ризиком приведена на рис. 5.2. 

Регулювання ризиків включає заходи різного характеру: технологічний, організаційний, економічний, пропагандистський, рекламний і тому подібне. Наприклад, за наявності екологічного ризику, виробництво, що поставляє в середовище шкідливий агент може бути просто закрите, якщо його негативний вплив великий, а нагода модернізації виявляється технічно і економічно безперспективною. Інші методи - це зміна технологічної карти виробництва, впровадження замкнутих технологічних циклів, що забезпечу-ють безвідходне виробництво, організація економічно вигідної переробки відходів, зміна складу початкової сировини т.п. Іноді вимагається доповнити технологічний процес операцією уловлювання, осадження, абсорбування відходів і побічних продуктів виробництва з тим, щоб нейтралізувати вплив шкідливих агентів на організм.

 

Рисунок 5.2. Схема оцінки і управління ризиками.

 

Засоби регулювання ризиками можуть бути зосереджені на створенні умов, при яких людина не потрапить в небезпечну зону, захищена від дії не-безпечного агента захисним одягом, екраном, респіратором, здатна довго виконувати певні правила поведінки, перебування в небезпечній зоні для виконання в ній тих або інших дій.

Правове регулювання є рушійною силою управління ризиками, вста-новлюючи адміністративну, фінансову навіть карну відповідальність за дії, що призводять до збільшення популяційних ризиків. Зокрема, у ряді країн ЄЕС, діяльність фірм, спрямована на зниження екологічних ризиків, поліпшення екологічної чистоти виробництва, кінцевої продукції, всіляко заохочується, причому засоби і об'єми заохочення закріплені відповідними нормативними актами: передбачається зниження ПДВ і податків з продажів, зниження відсоткової ставки з наданих кредитів, пільги при розміщенні рек-лами в державних ЗМІ і так далі.

Інформаційне регулювання є найважливішою і необхіднішою скла-довою частиною системи управління ризиками, оскільки адекватна інформа-ція дозволяє визначити джерело і величину небезпеки, намітити напрям, в якому слід здійснювати необхідні дії. Моніторинг є найважливішим джере-лом інформації, на підставі якої здійснюється управління ризиками. Голов-ним завданням моніторингу є отримання відповідної домовленості і об'єктив-ної інформації, системний аналіз і оцінка отриманої інформації і підготовка умов для вироблення пропозицій з усіх питань забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Економічним методом регулювання ризиків є система страхування ризиків різних видів діяльності від можливих небезпек.

 

 

По даним ВОЗ, стан здоров'я людей на 20-25% визначається станом довкілля. Ризик для здоров'я людини, пов'язаний із забрудненням довкілля, виникає за наступних необхідних і достатніх умов:

• Наявність джерела ризику (наприклад, токсична речовина в грунті, у воді, в повітрі, в їжі та ін.);
• Джерело ризику, що знаходиться в довкіллі, характеризується шкідливою для людини концентрацією або інтенсивністю;
• Присутність людини, що контактує з джерелом ризику і є сприйнятливою до його впливу;
• Наявність шляхів передачі шкідливого впливу від джерела ризику до організму людини.
• Хімічні речовини, що потрапляють в значних концентраціях в повітря, воду і грунт при роботі промислових підприємств, вносять значний вклад до розвитку захворювань людей, у тому числі і канцерогенних.

Аналіз ризиків в цьому випадку допомагає вирішувати наступні зав-дання, наприклад:

• Визначити проблеми довкілля і здоров'я, пов'язані з різними активностями і речовинами;
• Порівняти нові технології або ефективність різних методів управління, наприклад, різні шляхи зменшення викидів для зниження ризиків;
• Вибрати положення потенційно небезпечних виробництв.

Як кількісні міри ризиків, пов'язаних із забрудненням довкілля, вико-ристовують індивідуальний ризик і популяційний ризик.

Індивідуальний коефіцієнт ризику R, характеризує вірогідність до-даткових випадків захворювань або летального результату для людини в про-довж життя при деякому стандартному збільшенні і концентрації, потужності або експозиції агента ризику на певне число одиниць.

Популяційний ризик зазвичай визначається як очікуване додаткове число захворювань або летальних результатів за один рік серед населення цієї території.

Довічний ризик для здоров'я, пов'язаний з дією конкретного агента ризику підраховується за формулою:

де R - ризик індивіда впродовж життя захворіти визначеним захворю-ванням, пов'язаним з дією агента ризику;

     Fi (мг/кг/день) - 1 - чинник потенціалу, що характеризує вірогід-ність розвитку захворювання при дії певного агента ризику, що потрапляє в організм людини i-м шляхом;

     а =(t/70) - коефіцієнт, що відбиває час, протягом якого індивідуум піддається дії агента ризику (тут t - час дії в роках, а коефіцієнт 70 - характе-ризує середню тривалість життя людини, рівну 70 рокам);

     Di (мг/кг/день) - денна доза агента ризику ( з розрахунку на 1 кг ваги), що потрапляє в організм людини i-м шляхом.

 

 

1. Що таке ризик?
2. Назвіть основні джерела ризику для людини.
3. Що таке чинник ризику? Перерахуйте основні чинники ризику для людини.
4. Що таке небезпека? Які класи небезпечних речовин Ви знаєте?
5. Як визначається кількісна міра ризику?
6. Від чого залежить рівень ризику для конкретної людини?
7. Які існують підходи до зміни ризику на практиці?
8. Які основні завдання вирішує оцінка ризиків?
9. Які основні елементи включає управління ризиками?
10. За яких умов виникає ризик для здоров'я людини, пов'язаний із за-брудненням довкілля?
11. Які методи регулювання ризиків Ви знаєта?
12. Що таке індивідуальний ризик?
13. Що таке популяційний ризик?
14. Що таке фоновий ризик?
15. Як Ви розумієте поняття "Обгрунтований ризик" і "необхідний ризик"?