Українська культура

Спроби реабілітації сталінщини в роки брежнєвсько-сусловського “застою” з її орієнтацією на репресії. Смуга кампанії “розносів” середини 60-х років. Злива розправницьких статей, рецензій, знову арешти, концтабори, гулаги. Найбільше арештів було 1972 року (І. Світличний, Є. Осадчий, С. Сапеляк, М. Руденко, В. Стус, І. Дзюба та інші). Під суд спроваджувались письменники за виступ, за листівку, за вірш. Піднесення у літературі протесту проти придушення брежнєвсько-сусловським режимом гуманістично-демократичних ідеалів, паплюження та фальсифікації історично-національних проблем. Втрати літератури в роки “застою”. Активні виступи письменників проти підрізання національних коренів у культурі, за надання українській мові статусу державності, осягнення концепцій української національної культури.

 

У 1970 -першій половині 1980-х рр... культура України продовжувалась розвиватись в атмосфері впливу на життя суспільства. Провідним науковим центром в Україні в ці роки була Академія наук УРСР на чолі з Б. Патоном. В Інституті математичної фізики АН УРСР діяла школа математичної фізики на чолі з М. Боголюбовим. Але в розвитку точних наук були і нерозв'язні проблеми, в першу чергу з вини керівництва України, яке обмежувало обмін науковою інформацією.

В українській літературі тих років порушувалися теми революції і Великої Вітчизняної війни. Водночас з'являлися і неординарні твори. Проміж них -романи «Собор» О. Гончара.

Виникли проблеми й у розвитку мистецтва. Були суворо заборонені до постановки п'єси, які викривали недоліки існуючого ладу. Український театр дедалі більше втрачав свою національну особливість. З нього все більше витіснялась українська мова. Лише Львівський театр був українським. Але все ж уславили себе академічні театри імені І. Франка в в Києві, ім... Т. Шевченка у Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові. Славу українському театру принесли Д. Гнатюк, А. Соловяненко, Б. Ступка, А. Роговцева, В. Дольський та інші актори і співаки.

В музичному мистецтві в ті роки плідно працювали Г. Майборода, В. Губаренко, І. Шамо, С. Сабодаш та інші. Але стало помітним і зниження інтересу до національної музики... Та все ж традиції береже й до сьогодення Державний заслужений академічний національний хор ім... Г. Верьовки, Державна академічна капела «Думка» та інші. В образотворчому мистецтві того часу занадто багато місця посідали образ Леніна, тема народу -творця. Відомими стали твори М. Божія, М. Дерегуса, В. Касіяна, С. Шипки. Але були й художники -новатори, твори яких просто знищувались (А. Рибачук, В. Мельниченко, І. Гончар).

У 70-х рр... схвалення глядачів здобули фільми вітчизняної кінематографії, як «В бій йдуть тільки «старики» та «Ати -бати йшли солдати» геніального режисера та актора Л. Бикова, «Тривожний місяць вересень» Л. Осики та «Вавилон -ХХ» І. Миколайчука.

Зміни в системі освіти посилили процес русифікації. Діяла інструкція Міністерства освіти УРСР про вивчення української мови учнями за згоди батьків. Зменшилась кількість україномовних шкіл (особливо в східних регіонах).

Ідеологізація та русифікація у 1970-1980-х рр. негативно вплинула на розвиток культури України. Незважаючи на певні успіхи і досягнення, українська культура перебувала у стадії застою, як і все радянське суспільство в цілому.

 

Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після 1945. Одразу по війні друга хвиля політичної еміграції опинилася в Німеччині й Австрії, а в кінці 1940-х-на початку 1950-х pоків розселилася по різних континентах і країнах. Так постали нові українській громади в Австралії, у Тунісі, Венесуелі – і зміцнилися існуючі поселення в США, Канаді, Бразілії, Аргентині й Парагваї. У Європі залишилося близько 50 000 українців, що створили нову сильну українську громаду в Великобританії та зміцнили міжвоєнні громади у Франції, Бельгії, і Нідерландах.

З розселенням української еміграції з Німеччини й Австрії по той бік океану пожвавилося організоване життя української діаспори у Америці й у Західній Європі.

 

Розвиток національної культури тісно пов'язаний з розбудовою державності в суверенній Україні. Верховна Рада України ухвалила «Основи законодавства про культуру».

В Україні відкриваються нові музеї, історико-культурні центри. Створена спеціальна урядова комісія, що займається поверненням в Україну вивезених із неї цінностей.

Видаються раніш заборонені твори українських письменників: Івана Багряного, Олени Теліги. Читачі України дістали змогу познайомитися з творами письменників дисидентів Василя Стуса, Івана Світличного, Євгена Сверстюка та ін.

Досить у скрутному становищі в Україні опинилася видавнича справа, через податкове законодавство. Великою проблемою для сучасних українських літераторів є друкування своїх творів. Ринок друкованої продукції в Україні, особливо на сході та півдні України заполонили російськомовні видання – більш дешеві, а головне – тематично різнобічні.

Складні часи переживає українська освіта. 2001 р. набув сили новий закон України «Про загальну середню освіту в Україні». Українські науковці мають численні зв'язки з науковими товариствами і провідними університетами Росії, Європи і США.

Обмежений доступ до наукової інформації (хоча Україна активно включилась у систему «Інтернет»). Загострення кадрової проблеми, «відтік умів» за кордон.

Наукові розробки Національного космічного агентства України дозволяють досліджувати і освоювати космічний простір. Україна бере участь у міжнародній програмі ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» і «Глобал старт».

Конструкторське бюро заводів ім. Антонова в Києві, «Південмаш» в Дніпропетровську створюють сучасну цивільну і воєнну техніку. Державні і наукові установи США підтримують з ними контакти в галузі академічної і прикладної космічної науки, здійснюють спільні розробки космічних літальних апаратів. Підписана угода між інститутом електрозварювання ім. Патона і американським аерокосмічним агентством НАСА про розробку технології зварювання у космосі.