Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

1)швидкодіючі, які не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або до втрати боєздатності чи працездатності (зарин (ОВ), зоман (ОБ), синильна кислота (АС), хлористий ціан (СК), Сі-Ес (С8), Сі-Ар (8К));

2)повільнодіючі, що мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс (УХ), іприт (НБ), фосген (СО), Бі-Зет (В2)).

Залежно від тривалості зберігати здатність вражати незахищених людей ОР поділяються на дві групи:

1)стійкі - вражаюча дія зберігається кілька годин або діб (зоман, іприт, УХ);

2)нестійкі - вражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.

Стійкість вражаючої здатності ОР залежить від кліматичних та метеороло-

99

 

гічних умов.

Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркування і кодування. В армії США вони мають темно-сіре забарвлення, маркування включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості.

Кодування здійснюється за допомогою кольорових кілець:

1)зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР:

а)3 зелених кільця - нервово-паралітичні;

б)2 зелених кільця - шкірнонаривні;

в)1 зелене кільце - загальноотруйні та задушливі;

2)червоними кільцями позначені ОР тимчасової дії:

а)1 червоне кільце - боєприпаси з ОР тимчасової дії;

б)2 червоних кільця - боєприпаси з ОР, що тимчасово виводять з ладу. Важливою

характеристикою ОР та інших отрут є токсичність.

Токсичність ОР - це здатність виявляти вражаючу дію на організм, ви¬кликаючи певний ефект ураження - місцеве або загальне. Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкірно-резор-бтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) й раневі поверхні.

Токсичність характеризується кількістю речовини, яка виявляє вражаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовуються певні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через раневі поверхні.

Токсична доза (токсодоза) ОР - це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, приймається:

1) при інгаляційних ураженнях величина токсодози ОР визначається із співвідношення Сі, де С - середня концентрація ОР у повітрі, і - час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі;

100

 

2) при шкірно-резорбтивних ураженнях - масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру. Для характеристики токсичності ОР, що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

1)середня смертельна LCt50 (L - від лат. Іеіаііз - смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

2)середня ICt50 (I - від англ. іпсарасиаип§ - небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

3)середня порогова PCt50 (Р - від англ. ргітагу - початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсичні дози вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г х хв/м , г х с/м , мг х хв/л).

Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD50. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

2.1. Отруйні речовини нервово-паралітичної дії

Нервово-паралітичні отруйні речовини (зарин (ОВ), зоман (СЮ), табун (ОА), Ві-Ікс (УХ)) належать до фосфорорганічних сполук, які уражують здебільшого нервову систему організму. В краплинно-рідинному і пароподібному стані вони легко і швидко проникають в організм людини через органи дихання, шкіру, слизові оболонки і травний канал, викликаючи при важкому ступені отруєння спазми крово¬носних судин, бронхів легенів і серцевого м’яза.

Зарин (GB, трилон 144, трилон 46) - безколірна рідина, без запаху. Паро-подібний і рідкий зарин легко сорбується пористими матеріалами (тканинами, вовною, деревиною, цеглою, бетоном), вбирається у пофарбовані поверхні й гумо-вотехнічні вироби. Це створює небезпеку отруєнь у людей, які вийшли із зара¬женої атмосфери. Відносна токсичність при інгаляції 0,075 мг-хв./л. Перші ознаки ураження - міоз і утруднене дихання - виявляються при концентрації в повітрі 0,0005 мг/л через 2 хв. Шкірно-резорбтивна токсодоза ІЛЗ50 24 мг/кг, пероральна -

101

 

0,14 мг/кг.

Важкий ступінь отруєння настає при 0,3-0,5 LD50 - ознаки: міоз, слинови¬ділення, пітливість, спазми кровоносних судин, бронхів, легенів і серцевого м’яза. З’являються задишка, утруднене дихання, біль у грудях, загальна слабкість, блювота, втрачається координація рухів, виникають короткочасні судоми. Зарин має кумуля¬тивні властивості в організмі.

При появі перших ознак ураження зарином необхідно ввести підшкірно або внутрішньом’язово розчин атропіну, афіну або будаксиму зі шприц-тюбика. Вміст шприц-тюбика, введений не пізніше ніж через 10 хв. після ураження, здатний нейтралізувати одну смертельну дозу ОР. За необхідності ураженому потрібно зробити штучне дихання.

Надійним захистом від пароподібного зарину є фільтруючий протигаз і за¬хисний одяг. При потраплянні на шкіру рідкого зарину потрібно застосувати інди¬відуальний протихімічній пакет: обробка через 2 хв. після потрапляння гарантує безпеку у 80% випадків, через 5 хв. - у 30%, а через 10 хв. вона практично вже неефективна. Для дегазації зарину застосовують водні й водно-спиртові розчини парів аміаку, а