Інвестиції і збереження

У сучасних умовах з'явилося багато нових напрямів масштабної тіньової економічної діяльності (втратили актуальність спекуляція, “цеховики”, меншою мірою “несуни”, зросли корупція і кримінальний промисел). Великого розмаху набули операції, здійснювані на кримінальній основі при проведенні приватизації. Головними з них стали розкрадання державної власності, незаконне передання майна комерційним структурам, заниження балансової вартості приватизованих об'єктів, порушення порядку проведення конкурсів і аукціонів тощо. За оцінками спеціалістів кріміногенною стала фінансово-кредитна система. Це проявилось у кінцевому використанні банківських кредитів, хабарництві пов'язаному з наданням кредитів, фіктивних трастових операціях, консультаціях щодо ухилення від податків і т. ін.

За розрахунками Світового банку на початку 2000-х років частка неофіційної (тіньової) економіки сягала в Україні 48, 1% сукупного обсягу ВВП. Експерти Світового банку вважають, що такі обсяги неофіційної економіки дозволили економіці України на початку 1990-х років ХХ ст. триматися “на плаву”. Річ у тім, що темпи падіння виробництва в нашій країні були настільки глибокими і процеси збіднення населення досягли таких величин, що деякі експерти прогнозували масове фізіологічне виснаження населення України наприкінці 1993 року. На щастя цей жахливий прогноз не виправдався, багато в чому завдяки швидкому зростанню “другої” економіки.

До основних причин, які сприяли посиленню і зростанню тіньового сектора економіки в Україні на сучасному етапі, можна віднести:

Зміни в економіці – як інституційні так і структурні. З'являється велика кількість як малих підприємств, так і суб'єктів підприємницької діяльності, які не реєструються як юридичні особи.

Відбувається швидкий процес диференціації доходів фізичних осіб, зменшення платоспроможності значної кількості людей, що спонукає працездатне населення шукати додаткових доходів.

Недосконалість податкової системи, через яку суб'єкти господарювання можуть приховувати свої доходи.

Недосконалість інших інституцій, які мають створювати нормальні умови для існування та регулювання ринкових відносин. Це виражається у правовій незахищеності суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та вимагань із боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

Відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність. Перуанський економіст Ернандо де Соно з цього приводу висловився так: “У країнах третього світу правові інститути є більшою мірою не інструментом розвитку суспільства, а принциповою перепоною такому розвиткові”.

В останні роки в Україні та інших державах СНД розростання тіньової економічної діяльності досягло таких маштабів, що її неврахування призводить до значного перекручення макроекономічних показників і, як наслідок, до серйозних помилок в аналізі, прогнозі та моделюванні соціально-економічних ситуацій. До тіньового сектора залучена велика кількість населення України – через позабанківський обіг готівки, вуличну і базарну торгівлю, приховане безробіття, “дику” приватизацію, ухилення від сплати податків і зборів, корупцію тощо.

Для протидії тіньовій економічній діяльності та її локалізації, у країнах із перехідною економікою необхідно вжити таких заходів:

• здійснення комплексної податкової реформи, що передбачала б розширення оподатковуваної бази, з одночасним скороченням номінальних величин податкових ставок;
• реформування національної системи бухгалтерської звітності з метою її спрощення та уніфікації. В Україні цей процес по суті завершено;
• створення привабливіших, ніж в інших державах, умов для інвестування й залучення фінансових ресурсів;
• прийняття пакета законодавчих актів, які б посилювали захист приватної власності, комерційної та банківської таємниці, забезпечували правову захищеність підприємств;
• прийняття і реалізація програми легалізації тіньових капіталів, які не мають кримінального походження (включаючи гарантії амністії для капіталів, повернутих з-за кордону) ;
• зосередження роботи репресивного і правоохоронного апарату на локалізації організованої злочинності та кримінальних промислів, а також на захисті власності, економічних прав і життя громадян;
• створення і державне фінансування мобільних науково-практичних груп для дослідження тіньової економіки в усіх її проявах.

У боротьбі з тіньовою економікою треба виходити з об'єктивної реальності та світового досвіду, який показує, що в реальних політичних, економічних і соціальних умовах повністю подолати тіньову економіку практично неможливо. Орієнтиром може бути лише її обмеження до рівня розвинутих країн світу, досягти якого можна тільки за умов ефективного розвитку економіки, істотного піднесення рівня життя більшої частини населення України.

 

НЕРІВНІСТЬ ДОХОДІВ. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ І ЇЇ РОЗВИТОК

 

В усіх країнах світу зберігаються умови нерівності отримуваних доходів, отже, і рівнів життя різних груп населення. Причому ступінь нерівності в доходах (багатстві) набагато вища у бідних країнах, ніж у розвинутих. В економічній теорії використовується крива Лоренца (американський економіст і статистик (1876-1959) як показник, який відображає нерівномірність розподілу сукупного доходу суспільства між різними групами населення (рис. 1)

 

 

По горизонталі відкладені відсоткові групи населення, а по вертикалі – відсотки доходу, отримувані цими групами. ОЕ – бісектриса. Якщо б у розподілі доходів існувала абсолютна рівність, то 20% населення отримували б 20% від всього сукупного доходу суспільства, 40% населення – відповідно 40% доходу і т. д. Отже, лінія ОЕ показує абсолютну рівність в розподілі доходів. Абсолютна нерівність означає, що і 20%, і 40%, і 60% і т. д. населення не отримують ніякого доходу, за виключенням однієї – останньої в ряду (лінія ОF) людини, яка привласнює