Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

 

 

Варикозна хвороба одне з захворювань, здавна відомих людству. Це підтверджують, зокрема, розкопки поховання Мастаби в Єгипті (1595-1580 рр.. До н. е.), де була знайдена мумія з ознаками прижиттєвого лікування венозної трофічні виразки гомілки. За образним висловом J. Van der Stficht (1996), варикозна хвороба стала «платою людства за можливість прямохо-діння».

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок – розповсюджене зайво-рювання в усіх країнах світу. Б. В. Петровський (1969) відмічає, що хворі з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок складають 1-4% хворих хірургічних стаціонарів. За даними Українського симпозіуму по актуальним питанням флебології (1999) варикозне розширення вен спостерігається у 15-17% населення країни. М. І. Кузін (1980) зауважує, що варикозним розширенням вен нижніх кінцівок страждають, в середньому, 12-15% населення Європи та США. За даними багатьох, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів розбіжність захворюваності на цю патологію, в залежності від регіонів планети, складає від 10 до 30%.

Слід зазначити, що захворювання частіше зустрічається у осіб молодого, працездатного віку. В основному хворіють жінки. За даними останніх об-стежень населення України, проведеним КНДІКЕХ ім. О. О. Шалімова серед хворих варикозною хворобою було 72, 7% жінок та 27, 3% чоловіків, причому 68% складали хворі віком до 40 років.

Варикозне розширення вен завдяки прогресуючому перебігу є частою причиною важких ускладнень (тромбофлебіт, флеботромбоз, посттромбо-флебетичний синдром, трофічні виразки нижніх кінцівок та ін.) що знижують працездатність та призводять до інвалідності (48% хворих за О. О. Ша-лімовим та І. І. Сухарєвим).

 

 

Вміти аналізувати попередники та фактори ризику виникнення варикозної хвороби (вроджені чи набуті види венозної стінки, вроджені чи набуті вади клапанного апарату вен, вроджені чи набуті вади фасціально-м’язевого апарату нижніх кінцівок, вагітність, стійка венозна гіпертензія, гормональні та нейроендо-кринні зрушення, тощо).

Пояснювати причинно-наслідкові взаємовідносини етіологічних та патогенетичних особливостей хвороби (довготривала стояча праця> венозна гіпертензія> функційна недостатність остіально-го клапана> варикозне розширення великої підшкірної вени, тощо).

Знати сучасні класифікації варикозної хвороби (Клінічна класифікація ВБНК (Нарада експертів, Москва, 2000) ).

Знати клінічні прояви (симптоматику) виразкової хвороби.

Володіти прийомами клінічної діагностики виразкової хвороби (проведення функційних проб, читання флебограм).

Трактувати результати клінічного та параклінічного обстеження хворого з варикозною хворобою (комплекс характерних симпто-мів, результати функційних проб, дані лабораторних обстежень).

Скласти алгоритм консервативного та оперативного лікування хворого з варикозною хворобою з урахуванням стадії захворю-вання, його ступеня важкості та наявності ускладнень.

 

 

 

 

 

 

Назвати фактори, що забезпечують нормальну венозну гемодинаміку.

Дати визначення варикозної хвороби нижніх кінцівок.

Назвати сприяючі фактори та безпосередні причини виник-нення варикозної хвороби.

Патогенез варикозної хвороби.

Класифікація варикозної хвороби.

Хронічна венозна недостатність та її ступені.

Клініка варикозної хвороби в залежності від стадії процеса.

Клінічна характеристика варикозної хвороби нижніх кінцівок,

Клінічна характеристика хронічної венозної недостатності І ст.

Клінічна характеристика хронічної венозної недостатності II ст.

Клінічна характеристика хронічної венозної недостатності III ст.

Три групи функційних проб для визначення прохідності по-верхневих, глибоких та комунікантних вен нижніх кінцівок.

Рентгенологічні методи діагностики варикозної хвороби.

Ультразвукова та комп’ютерна діагностика варикозної хворо-би.

Диференціальна діагностика варикозного вузла пахвинної ділянки і стегнової грижі.

Диференціальна діагностика варикозної хвороби і природженої дисплазії вен.

Консервативне лікування варикозної хвороби.

Хірургічне лікування варикозної хвороби.

Причини рецидиву варикозного розширення вен нижніх кінцівок після сафенектомії.

Лікування рецидиву варикозного розширення вен нижніх кінцівок після сафенектомії.

Лікування екземи та дерматиту, спричинених хронічною венозною недостатністю.

Лікування трофічної виразки, спричиненої хронічною венозною недостатністю.

Малоінвазивні методи лікування варикозної хвороби.

Реабілітація хворих з варикозною хворобою в ранньому та пізньому післяопераційному періоді.

Профілактика варикозної хвороби у загрожую чого контин-гента осіб (важка фізична праця, вагітність, тощо).

 

 

Провести вимірювання ЦВТ та ПВТ.

Провести функцій ні проби на визначення прохідності глибоких та комунікантних вен.

Визначити недостатність остіального клапана великої підшкірної вени.

Визначити зону Коккета.

Прочитати флебограмму.

Інтерпретувати сонограмму.

Провести еластичне бинтування нижніх кінцівок хворому з варикозною хворобою.

Визначити ознаки лімфедеми, венозної екземи, лімфодермато-склероза, трофічної виразки.

Скласти алгоритм консервативного лікування хворого з початковими стадіями захворювання.

Визначити покази та протипокази до хірургічного лікування.

Визначити покази та протипокази до малоінвазивної терапії.

Зібрати набір інструментів для виконання сафенектомії.

Провести перев’язку хворого в ранньому післяопераційному періоді.

Скласти алгоритм профілактики виникнення варикозної хвороби у загрожуючого контингенту хворих.

Провести профілактичну бесіду з пацієнтом з загрозою виник-нення варикозної хвороби.

Провести оцінку результативності застосованого методу лікування (консервативного та хірургічного).