Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

При класифікації варикозної хвороби може враховуватися форма варикоза, ступінь хронічної венозної недостатності та ускладнення, викликані варикозною хворобою. Ця класифікація, яка враховує обидва чинника, була розроблена в 2000 році на нараді, що відбулася в Москві нараді провідних російських флебологів. Достоїнства цієї класифікації в тому, що вона дозволяє лікарям дуже наочно представити ступінь вираженості змін венозного русла і наслідків порушень, викликаних захворюванням.

Ступінь ХВН по СЕАР:

0 – Відсутність симптомів хвороби вен при огляді і пальпації.

1 – Телеангіоектазії або ретикулярний варикоз.

Локальне розширення поверхневих судин шкіри діаметром 0, 1-1, 5 мм, що відбувається в центробіжному напрямку від центральної живильної вени. Представляє собою кілька припіднятих над шкірою червоних або синюватих плямочок, що блідніють при натисканні, від яких променями відходять дрібні судинні гілочки («судинна зірочка» або «павучок»).

Ретикулярні вени – це локальне розширення внутрішньошкірних судин діаметром 2-3 мм, які можуть мати різноманітну форму: лінійну, звивисту, зірчасту, сітчасту.

2 – Варикозно розширені вени

Варикозне розширення вен (варикозна деформація, варикоз вен) – це патологічна деформація поверхневих (підшкірних) вен у вигляді вузлів, синього кольору, м'яко-еластичної консистенції, легко спадають при здавлювання (varix – лат. Здуття). Вени при цьому збільшуються, набувають мішковідну форму, змієвидну звивистість, локальні вибуханія у формі вузлів.

3 – Набряк

Набряк обумовлений утрудненням току крові по венозним колінам мікроциркуляторного русла з підвищенням внутрішньокапілярного гідростатичного тиску, що призводить до пропотівання води, електролітів, білків в навколишні тканини.

4 – Шкірні зміни, зумовлені захворюванням вен:

гіперпігментація – надмірне відкладення пігменту в шкірі гомілки, в результаті чого вона набуває аномального кольору – від темно-коричневого до чорного. Це зумовлено надмірним підвищенням тиску в капілярах нижніх кінцівок в умовах венозної гіпертензії та пропотіванням в тканини еритроцитів, які в подальшому руйнуються з вивільненням гемоглобіну, що перетворюється на пігмент чорного кольору – гемосидерин.

ліподерматосклероз – грубе ущільнення м'яких тканин, зумовлене надмірним утворенням сполучної тканини в умовах недостатнього надходження кисню і виділення біологічно активних речовин активованими лейкоцитами

венозна екзема – хронічне запалення поверхневих шарів шкіри, що характеризується появою почервоніння, дрібних бульбашок, які розкриваються з утворенням невеликих ерозій з надмірним серозним виділенням (тому уражена поверхня мокне) ; це виділення висихає і перетворюється в скориночки і лусочки, рясно вкриваючі уражену поверхню. Венозна екзема виникає внаслідок уповільнення току крові, міграції лейкоцитів у навколишні тканини (з причини щільного контакту клітин крові з ендотелієм – крайового стояння лейкоцитів – та експресії молекул адгезії ушкодженим ендотелієм), і їх активації з виділенням великої кількості медіаторів запалення. Також значення має запуск аутоалергічних реакцій на компоненти власних тканин, особливо гемосидерину (пігмент, що утворюється при деградації гемоглобіну).

5 – Шкірні зміни, зазначені вище, і заживші трофічні виразки

6 – Шкірні зміни, зазначені вище, та відкриті трофічні виразка

Трофічні виразка – це дефект м’яких тканин, що довго не загоюється, обумовлений значним порушенням трофіки тканин (із-за застою крові в венозному коліні мікроциркуляторного русла і розкриття артерій-венозних шунтів, із-за відкладення пропотіваючого фібрину навколо капілярів з утворенням фібрінових муфт, із-за активного запального процесу, який обумовлений лейкоцитами, що виходять із судинного русла).

Клініка

Клінічні прояви варикозної хвороби:

В клінічній картині варикозної хвороби можна виділити дві основні групи симптомів: симптоми першої групи пов'язані безпосередньо з трансформацією венозної мережі і полягають у появі судинних зірочок, внутрішньошкірних і розширених підшкірних вен і вузлів; другої групи – на певній стадії хвороби приєднуються явища хронічної венозної недостатності (пастозність і набряки гомілок і стоп, відчуття важкості і болю у ногах, судоми ікроножних м'язів, трофічні розлади).

Існує кілька варіантів перебігу варикозної хвороби:

Захворювання може розпочатися з появи судинних зірочок або варикозно-розширених підшкірних вен. У цьому випадку хвороба може обмежитися виключно ретикулярної венами і телеангіектазіями і прогресування буде полягає в збільшенні їх кількості. Тільки через декілька років або навіть десятиліть можуть з'явитися варикозні вени в басейні великої чи малої підшкірної вени і явища ХВН.

У деяких випадках, варикозна хвороба починається з появи типових венозних вузлів (варіксів), при цьому можна виділити два варіанти розвитку захворювання.

У першому випадку джерелом патологічного скидання крові в поверхневу венозну систему є перфоранти гомілки і перші вузли з'являються переважно з внутрішньої поверхні нижньої і середньої третини гомілки (т. зв. зона Коккета) – тобто має місце низький горизонтальний рефлюкс, як основний патогенетичні механізми. Це не означає, що інша венозної система не страждає – вона також може бути залучена в процес, але в меншому ступені.

У другому випадку має місце високий горизонтальний і вертикальний рефлюкс по поверхневій венозній системі – в такому випадку перші варикозно змінені вени локалізуються на проекції стволів великої та малої підшкірних вен і їх основних приток (стегно, передньомедіальна поверхня гомілки, підколінна ямка і задня поверхня верхньої третини гомілки). Рефлюкс з великої і / або малої підшкірної вен може бути виявлено за допомогою функціональних проб або ультразвукового дослідження. Самі магістральні стовбури розширені і добре