Мова як суспільне явище

а) фразеологічну семасіологію – науку, яка вивчає специфіку фразеологічного значення, семантичну структуру фразеологізмів та їх системно-семантичні зв’язки (синонімію, антонімію, омонімію, багатозначність);

б) фразеологічну стилістику, головним завданням якої є з’ясування стилістичних властивостей і функцій фразеологічних одиниць у різних стилях мовлення;

в) зіставно-порівняльну фразеологію, яка шляхом зіставлення фразеологічних систем різних мов виявляє універсальні й унікальні національно-специфічні властивості фразеологізмів цих мов – цінний матеріал для теорії і практики перекладу, прикладної лінгвістики й методики викладання мов.

 

Визначення поняття фразеологічної одиниці

 

Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом і визначається як – особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу та граматичної будови. Розгляньмо ці компоненти визначення на прикладі фразеологізму взяти бика за роги. Він складається з чотирьох роздільно оформлених компонентів; ми не конструюємо його кожного разу, а при потребі видобуваємо зі своєї пам’яті, тобто відтворюємо; цілісне значення його – ‘почати рішуче діяти’; у його складі завжди саме ці слова (наприклад, взяти не козу, не корову, а саме бика); у звичайній функції цей фразеологізм має саме такий порядок розташування компонентів.

Фразеологізми, як і слова, виражають поняття і позначають явища дійсності, тому вони часто виступають у ролі синонімів до окремих слів: заходити (про сонце) – бути на вечірньому прузі; розвиднятися, світати – благословлятися на світ.

Фразеологізм подібний до слова і словосполучення такими ознаками:

1) не конструюється щоразу в процесі мовлення, а відтворюється як готова значеннєва одиниця;

2) має стійку структуру;

3) входить у синонімічні зв’язки зі словами;

4) виконує синтаксичні функції в реченні. 

Об’єктом фразеології як науки є насамперед власне фразеологізми, що мають повний набір категоріальних значень, за якими відрізняються від слова як значеннєвої одиниці мови:

1) лексичне значення виражається сполученням кількох слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; семантично неподільне на значення окремих слів, що входять до його складу;

2) компоненти фразеологізму не можуть вільно сполучатися з усіма словами, а лише з обмеженим рядом (кількома словами);

3) фразеологізм характеризується стійкістю граматичної форми й усталеністю порядку слів;

4) слова у складі фразеологізму часто мають переносне значення.

Від вільного синтаксичного словосполучення і речення фразеологізм відрізняється тим, що відтворюється як цілісна структура, а не будується щоразу за певними синтаксичними моделями і функціонує як один член речення, на відміну від вільного словосполучення, яке членується мінімум на два компоненти з різними синтаксичними функціями.

Крім основних ознак фразеологізмів (відтворюваність, надслівність, нерозкладність), можна назвати й такі як контекстуальна зумовленість їх уживання, стильова закріпленість, образність, неможливість перекладу на іншу мову, а тому утруднений пошук відповідника в кожній мові тощо (віч-на-віч – têt-à-têt; принимать участие – брати участь; пише як курка лапою – франц. (дослівно) як кіт; бабине літо – болгар. циганско лято; з давніх давен – с незапамятных времен; з комареву ніжку – с гулькин нос).

Фразеологія тісно пов’язана з соціально-економічними, політичними, культурними умовами життя. У фразеології відбивається багатовіковий життєвий досвід народу, вона є багатою скарбницею людського духу, що передається від покоління до покоління.

 

Питання класифікації фразеологічних одиниць

 

Науці відомі кілька класифікацій фразеологічних одиниць. В. В. Виноградов започаткував класифікацію за семантичним принципом, згідно з яким виділяються три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення – це семантично неподільні фразеологічні одиниці, зміст (значення) яких не виводиться із значень компонентів: розводити антимонії, дати драла, врізати дуба, точити ляси, на руку ковінька. Семантичне злиття в таких фразеологізмах часто пояснюється наявністю застарілих, незрозумілих слів: притча во язицех, темна вода в облацех. Фразеологічні зрощення за семантикою найближчі до окремого слова: живе на широку ногу (‘заможно’).

Фразеологічні єдності також семантично неподільні та цілісні, але в них цілісна семантика частково вмотивована значеннями компонентів: закинути вудку, тягнути лямку, мілко плавати, покласти зуби на полицю, товкти воду у ступі, не бачити смаленого вовка; не нюхати пороху; прикусити язика. Фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднання слів, як зрощення. Якщо фразеологічні зрощення неможливо поповнювати іншими компонентами, то у фразеологічних єдностях це іноді допускається: зітерти в порошок (зітерти в дрібний порошок).

Фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово, тобто такі стійкі мовні звороти, у яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується в постійному зв’язку з іншими словами. Залежно від зв’язків стрижневого слова з іншими міняється значення фразеологізму, наприклад, слово брати утримує своє лексичне значення, але в поєднанні з різними іменниками виявляє конкретні значення єдиного цілого фразеологізму: нічого в рот не брати (‘нічого не їсти’), брати рушники (‘свататися’), брати гору (‘перемагати когось / щось’), брати близько до серця (‘болісно переживати що-небудь’), брати на глум (‘глузувати’) тощо. Порівняйте: уболівати душею, вболівати серцем; завдавати шкоди, завдавати образи, завдавати удару, завдавати поразки; жити вовком (‘на відлюдді’), дивитися вовком (‘вороже’).

Л. Г. Скрипник пропонує генетичну класифікацію, виділяючи фразеологізми двох груп:

1)фразеологічні одиниці,