Педагогічна система П. П. Чистякова

Заняття композицією складались у Чистякова з двох основних розділів. Перший мав на меті вироблення розуміння картинної площини як певного цілого, в якому розміщення предметів створювало певну напругу. Якщо напруга не врівноважувалась в самій картинній площині, порушувалась необхідна для правдивої передачі натури замкненість зображення і виникало відчуття штучності. Відомі вправи Чистякова на композиційне розміщення точок в рамках, постановка натюрмортів і предметів в інтер’єрі, визначення центру серед багатьох речей – все пов’язувалось з композиційною побудовою і з цілісним рішенням композиції. Робота велася однаково і в рисунку і в живописі, причому обов’язковими умовами були постановка ока, вміння сприймати натуру цільно, бачити всю зображувану частину відразу. Ці вправи повинні були ознайомити з конструктивними особливостями організації картинної площини. Молодому художнику необхідно було зрозуміти, як будуються плани і заповнюється простір в картинній площині, якими засобами досягається найбільш суворе цілісне зображення.

Наступними завданнями Чистяков пропонував композиції з добре вираженим жанровим змістом. Це були етюди з натури, в яких художник міг щось перебільшити, а щось упустити. Фактично тема спочатку не мала ніякого принципового значення. Підсилювати чи послаблювати потрібно було те, що молодий живописець бачить, тобто своє відчуття даного сюжету. Головним для Чистякова було зафіксувати певний емоціональний сюжет. Працювати дозволяв, дещо доповнюючи в кольорі натуру, прагнучи до більш чіткої і активної реалізації свого сприйняття побаченого. Цей емоційний сюжет потім проводився в більш конкретний по своїй темі, яка могла бути, і історичною, і сучасною, тільки б в її основі лежала реальна життєва ситуація. Така ситуація була потрібною для того, щоб правильно прогнозувати дію, знайти відповідний типаж, правильно розробити сюжет.

Після цієї основної підготовки молодий живописець переходить до образного розкриття дійсності, коли явище життя, пережите художником, розкривалося і підказувало сюжетну дію, яка дозволяла найповніше висловити свою ідею. Художник мав практично вільного вибору сюжету. Чистяков розумів, що картина в сучасному йому мистецтві є тією формулою, що дозволяє живописцю найповніше втілити сенс художньої творчості. Тому він затверджував за художником право на глибоку індивідуальну розробку принципів картини і роботу над нею ніколи не обмежував колом даних і незмінних правил і вимог.

 

 

Положення педагогічної системи Чистякова не тільки підтвердилися творчістю цілої плеяди чудових російських майстрів кінця ХІХ – початку ХХ ст., але й внесли в національне мистецтво ту якість формулювань і визначень, яку в цей період найбільш складного розвитку світового живопису не знала жодна європейська художня школа. Це була надзвичайно талановита і раціонально-продумана система, в якій найновіші тенденції живопису, найбільш новаторські його положення розроблялись на основі найкращих традицій, особливо в розумінні значення майстерності і взагалі професіоналізму в образотворчому мистецтві.

Формування педагогічної системи Чистякова було природнім і закономірним процесом, підготовленим загальним розвитком російського мистецтва, традиціями академічної школи і відкриттями представників нового на той час напряму демократичного раціоналізму, однак практична її реалізація була пов’язана з багатьма труднощами. Питання методики в Академії викликали дуже принципові суперечки, в яких з однаковою пристрастю приймали участь зрілі але далекі від школи майстри. Це були питання розвитку російського мистецтва. Чистяков не уявляв нове мистецтво без справжньої майстерності і професіоналізму. В мистецтві як виді людської діяльності він вбачає перш за все спосіб пізнання природи і дійсності.

Теоретичні погляди Чистякова, розроблені ним вправи, завдання, практичні прийоми дійсно відкривали перед художниками шлях до оволодіння методом сучасного мистецтва. Чистяков був першим в історії російського, та не лише російського мистецтва художником, який свідомо зробив ціллю своєї школи виховання і підготовку сучасного живописця. Приводячи приклади з числа класиків світового живопису, Чистяков завжди головним досягненням вважав їх сучасність – те, що вони були людьми свого часу і покоління, те, що вони вміли активно і з великою силою впливу передати своє розуміння живої буденності.

З точки зору Чистякова, вміння художника озиватися на основні внутрішні процеси, що проходять в суспільстві, інтуїтивно знаходити їх прояви, перейматися ними, знаходити пластичне вирішення цього – більш важливе, ніж вміння знаходити злободенну тему. Сама по собі гостра тема легко може втратити своє значення для наступних поколінь, тоді як пластичне відображення повідомить їй силу впливу, котра зробить твір надзвичайно близьким для людей. Це важливе положення системи Чистякова є одною з основних посилок, на котрих він розробляє всі свої принципи розуміння рисунку, живопису і композиції, відношення вчителя до учня і головне – розуміння відношення суспільства до мистецтва і самого мистецтва до натури.

Правда життя і правда картини – це сюжетно-пластичне осмислення дійсності. Те, що художник “відрізняється від всіх інших людей здатністю все узагальнювати”, за Чистяковим, робить його мистецтво дуже відповідальним. Розуміння обов’язку, пов’язаного з його професією, – дуже важлива умова творчості. Якщо першим принципом методики Чистякова була установка на розвиток індивідуальності майбутнього художника, то другим, і не менш важливим, була вимога свідомості навчання, розуміння учнем цілі тієї чи іншої вправи, котрі забезпечували досягнення поставленої мети. Таким чином, молодий художник міг обирати шлях, який якнайбільше відповідав би складу його творчого характеру. Систему Чистякова, перш за все, характеризує логічність і цілеспрямовність. Кожна справа має точно розраховану задачу.

Образне бачення, образне сприйняття натури – для Чистякова це, перш за все, виховання в молодому художнику здібності творчо вирішувати будь-яку задачу. Саме цим і обумовлене його трактування рисунку, живопису, композиції як методів образотворчого мистецтва.

Чистяков розуміє всі три методи, виходячи з обох загальних поглядів, більш широко, ніж його сучасники. Рисунок для Чистякова – це спосіб, який дозволяє формувати свою думку, і шлях до опанування вмінням образно мислити. Аналогічно вирішується і питання живопису. Колір, за Чистяковим, дає можливість художнику більш глибоко розкрити як своє сприйняття натури так і всіх її мастей. «Колір – є мистецтво», пише Чистяков. Передаючи за допомогою кольору натуру, живопис має виключну силу впливу. Крім того, велике коло сюжетів дозволяє активно проявляти в ній своє розуміння натури.

Таким чином, відношення рисунку, живопису і композиції розуміється як різниця методів пізнання і реалізації художником свого відношення до дійсності.

Над системою Чистяков продовжував працювати до останніх днів свого життя, узагальнюючи і систематизуючи накопичені дані, ставлячи нові експерименти, користуючись викладацьким досвідом, врешті-решт, своїх численних учнів, які згодом стали педагогами.

  

 

1. Белютин Э., Молева Н. Русская художественная школа второй половины ХІХ – начала ХХ века. М. : Искусство, 1967.

2. Молева Н. М. Выдающиеся русские художники-педагоги. М. : Просвещение, 1991.

3. Молева Н. М. Выдающиеся русские художники-педагоги. М. : 1962.