Побудова мезо- і макроциклів

Побудова мезоциклів у тренуванні жінок з урахуванням структури ОМЦ дозволяє покращити сумарну працездатність спортсменок, створити передумови для забезпечення оптимального стану організму під час навчально-тренувальної роботи. Така побудова тренування характерна для базових, контрольно – підготовчих та втягуючих мезоциклів, тобто мезоциклів першої половини підготовчого періоду.

Що стосується кінця підготовчого і змагального періоду, то тут структура тренувальних мезоциклів, динаміка навантажень можуть бути істотно змінені в залежності від термінів проведення майбутніх змагань і їх відповідності фазі ОМЦ, в якій знаходитиметься організм конкретної спортсменки. Слід враховувати, що спортсменкам доводиться виступати у відповідальних змаганнях незалежно від стану, обумовленого особливостями жіночого організму. Досвід показує, що результати виступу спортсменок, що враховують особливості ОМЦ при побудові мезоциклів виявляються достатньо успішними навіть у випадках, коли терміни змагань співпадають з несприятливими фазами ОМЦ. У зв'язку з цим доцільно в окремих випадках планувати у вказаних фазах великі за об'ємом і інтенсивністю тренувальні навантаження, проводити модельні змагання.

Складним для вирішення є питання можливості і результативності тренувальної і змагальної діяльності в менструальний період. Дослідження свідчать про те, що практично всі спортсменки в умовах сучасного спорту беруть участь в змаганнях під час менструацій. Переважна частина спортсменок активно тренується в цей період, хоча індивідуальні особливості протікання менструації у окремих спортсменок вимагає корекції або навіть припинення тренування в окремі дні. Тренувальна і змагальна результативність більш ніж у 50% спортсменок залишається без змін під час менструацій в порівнянні з іншими фазами циклу. Решта спортсменок під час менструацій виступає дещо краще або гірше в порівнянні з рештою днів циклу. Підтвердженням цього є і численні дані, що свідчать про те, що в передменструальній, менструальній і постменструальній фазах спостерігаються однакові метаболічні і кардіоваскулярні реакції.

 

 

У системі підготовки спортсмена слід виділяти наступні структурні елементи:

• багаторічну підготовку спортсмена як сукупність самостійних етапів, які знаходяться в взаємозв’язку;
• річну підготовку;
• середні цикли (мезоцикли) ;
• малі цикли (мікроцикли) ;
• тренувальні заняття.

Вдосконалення наукових підходів до спортивної підготовки, досягнення передової практики сприяли до істотного збільшення тривалості виступу спортсменів на рівні вищих досягнень. Можна привести безліч прикладів виступу спортсменів на світовій арені протягом 8-16 років. Збільшення спортивного довголіття спричинило виділення в структурі підготовки спортсменів олімпійських (чотирилітніх) циклів. Цьому ж сприяє і політика розвитку спорту вищих досягнень в різних країнах, згідно якої Олімпійські ігри вважаються найважливішими змаганнями, що багато в чому визначають міжнародний престиж країн. Тому вся система організації і управління спортом вищих досягнень в країнах з високим рівнем розвитку спорту часто здійснюється на основі олімпійських циклів.

Структура процесу підготовки базується на об'єктивно існуючих закономірностях встановлення спортивної майстерності, що мають специфічні особливості в конкретних видах спорту. Ці закономірності обумовлюються чинниками, що визначають ефективність змагальної діяльності і оптимальну структуру підготовленості, особливостями адаптації до характерних для даного виду спорту засобів і методів, індивідуальними особливостями спортсменів, термінами основних змагань і їх відповідністю оптимальному віку для досягнення найвищих результатів, етапом багаторічного спортивного вдосконалення.

 

 

Тривалість і структура багаторічної підготовки залежить від наступних чинників:

• індивідуальних і статевих особливостей спортсменів, темпів їх біологічного дозрівання і темпів зростання спортивної майстерності;
• віку, в якому спортсмен почав заняття, а також віку початку спеціалізації;
• структури змагальної діяльності і підготовленості спортсменів;
• закономірностей становлення різних сторін спортивної майстерності і формування адаптаційних процесів у ведучих для даного виду спорту функціональних системах;
• змісту тренувального процесу – складу засобів і методів, динаміки навантажень, побудови різних структурних утворень тренувального процесу, застосування додаткових чинників (спеціальне харчування, тренажери, відновні і стимулюючі працездатність засоби).

Вказані чинники визначають загальну тривалість багаторічної підготовки, час, необхідний для досягнення вищих спортивних результатів, оптимальні вікові зони для їх досягнення.

Об'єктивні закономірності формування довготривалої адаптації організму до тренувальних і змагальних навантажень обумовлюють відмінності у віці початку занять спортом і різну тривалість процесу підготовки до досягнення майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Раціональне планування багаторічної підготовки багато в чому пов'язане з точним встановленням оптимальних вікових меж, в яких зазвичай демонструються найвищі спортивні результати. В процесі багаторічної підготовки виділяють три вікові зони – перших великих успіхів, оптимальних можливостей, підтримки високих результатів.

Оптимальні вікові межі для найвищих досягнень в більшості видів спорту достатньо стабільні. Разом з тим, окремі чинники, зокрема, генетичного порядку, обумовлені приналежністю спортсменів до певної етнічної групи, здатні істотно змістити зону оптимальних можливостей.

Врахування оптимальних вікових зон надзвичайно важливо на етапі початкової підготовки, оскільки необхідно закладати у юних спортсменів фундамент для подальшої цілеспрямованої підготовки на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Особливо обережно слід планувати процес підготовки підлітків, що знаходяться в пубертатному періоді, що супроводжується диспропорцією в розвитку різних органів і систем, перебудовою ендокринного апарату, що приводить до погіршення протікання адаптаційних процесів, зниження працездатності, уповільнення відновних реакцій після тренувальних і змагальних навантажень.

Орієнтація на оптимальні оптимальні вікові межі часто не