+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
15
Мова:
Українська
енциклопедії наукових та прикладних знань», побудованої за тематичним принципом. Маючи суто науковий характер, вона була написана зрозумілою мовою, що значною мірою сприяло зростанню інтересу до видання серед широкого загалу. Так, перший том, що складався з двох частин, був присвячений фізико-математичним наукам, зокрема, перша частина – математиці (370 с. з ілюстраціями), друга – фізиці та хімії (324 с. з ілюстраціями). У другому томі (також у двох частинах) висвітлювалися питання природознавства (зоологія, ботаніка, мінералогія, геологія, палеонтологія – відповідно 368 та 332 сторінок з ілюстраціями). Головним редактором тому був В. Ар- нольді11. Третій том енциклопедії (також дві частини) містив інформацію з технічних дисциплін (головний редактор Н. Бураков; 386 с.) ; четвертий – з сільського господарства (перша частина – скотарство; друга – землеробство; упорядники Ф. Березов, В. Брунст, А. Голубаев) ; п’ятий (788 с. з ілюстраціями) – медицини (автором багатьох статей виступав керівник проекту енциклопедії проф. В. Данилевський) ; шостий том (830 с. з ілюстраціями) був антропологічно-географічним. Він містив такі розділи як «Фізична географія», «Метеорологія», «Географія Росії» та ін. 12
Одним з найсильніших та найпопулярніших серед населення та фахівців став сьомий том, присвячений усьому комплексу питань мовознавства та історії літератури. Зокрема, він містив такі розділи, як «Мовознавство», «Мова та мови», «Історія російської мови», «Історія західної літератури», «Історія російської літератури», «Історія малоросійської [української] літератури»13. Восьмий том (також з двох частин) був історичним й містив статті як з історії Російської імперії, так і з всесвітньої історії. Декілька статей у ньому авторства Д. Багалія присвячувалися історії України14. Не менш змістовним, хоча й не таким популярним серед широкого читацького загалу, був дев’ятий том, присвячений проблемам філософії та педагогіки, зацікавленість у яких проявляли лише спеціалісти. Також вузькоспеціалізованим виявився й десятий том, в якому висвітлювалися історія та особливості організації народної освіти в Російській імперії15.
Значним за обсягом та змістом матеріалу став одинадцятий том, також у двох частинах. У ньому містився масив інформації, присвячений юриспруденції: виникнення права, його джерела, збірники законів в Росії, правовідносини та їх складові, приватне та публічне право, кримінальне право, адміністративне право, цивільне право, міжнародне право. Приділялася в ньому також увага питанням судочинства, відносинам церкви та держави, системі покарань. Окремим підрозділом тому стали соціологія та суспільно-правові принципи діяльності Державної думи16. Дванадцятий том був присвячений питанням політекономії й містив інформацію з таких напрямків як: власне політична економія, сільськогосподарська економіка, фінансова наука, статистика17. Докладніше проблеми економіки висвітлювали два наступні томи – тринадцятий і чотирнадцятий, присвячені переважно народногосподарській політиці.
Загальний обсяг «Народной энциклопедии научных и прикладных знаний» (21 том) нараховував 500 друкованих аркушів. Книговидавець І. Ситін вклав у проект 100 тис. руб. – величезну як на той час суму18.
Нововидана енциклопедія завдяки своїй структурі та змісту швидко завоювала свого читача, здобувши популярність не лише в науковому середовищі, а й серед звичайних людей, котрі просто прагнули збільшити свій рівень знань. Її відносна дешевизна також відіграла неабияку роль – енциклопедія та її окремі томи були придбані більшістю бібліотек та Народних домів по всій імперії. Тривалий час вона залишалася єдиною комплексною науковою працею енциклопедичного формату у Росії, конкуренцію якій в енциклопедичному середовищі могли скласти лише тлумачні словники.
Серед осіб, які ініціювали й безпосередньо виконували проект «Народної енциклопедії наукових та прикладних знань», слід насамперед згадати її ініціатора й головного редактора професора Василя Яковича Данилевського. Він став своєрідним центром, навколо якого гуртувався увесь авторський колектив, й саме він визначав основні напрямки роботи над енциклопедією.
Народився Василь Якович 1 січня 1852 р. у Харкові, однак невдовзі його родина переїхала до Казані. Там 1868 р. він закінчив гімназію з золотою медаллю, а 1869 р. поступив на фізико-математичний факультет Казанського університету, хоча прагнув займатися медициною. Після повернення сім’ї до Харкова 1872 р. він перевівся на медичний факультет місцевого університету. Однак навчання на фізматі не минуло даремно – В. Данилевський засвоїв низку «точних» дисциплін, що зробило його справжнім енциклопедистом й допомогло у подальшій роботі. Ще в студентські роки він розпочав дослідницьку працю у лабораторіях професорів Ф. Тихоновича, І. Щолкова та В. Грубе19.
Після захисту дисертації на тему «Дослідження з фізіології головного мозку» В. Данилевський розпочинає роботу в Харківському університеті. До кола його наукових інтересів належали: фізіологія, нейрохірургія, паразитологія, ендокринологія і навіть ветеринарія. Окрему увагу він приділяв також психології, особливо феноменові гіпнозу. Упродовж життя він став автором понад 220 наукових праць, а також посібників та підручників для вищої школи, його лекції користувалися популярністю у студентів завдяки своїй змістовності та цікавості.
Незважаючи на активну наукову та викладацьку діяльність, В. Данилев- ський не залишався осторонь громадської роботи. Так, 1887-1888 рр. він брав активну участь у створенні Харківської громадської бібліотеки; 1891 р. під його головуванням починає діяти вищезгадане Харківське товариство грамотності, яке він офіційно очолює 1902-1905 рр. При Товаристві за ініціативи В. Дани- левського відкривається безкоштовна народна бібліотека-читальня. Ним було також ініційовано створення безкоштовних бібліотек на робітничих околицях
Харкова та в сільській місцевості. Саме в цей час він і очолив роботу по підготовці «Народної енциклопедії». За радянського режиму В. Данилевський був членом Вченої ради Народного