Типологія держав

 

 

Отже, держава – це універсальна, правова організація суспільства, яка характеризується спеціальним апаратом управління і примусу, має владні повноваження та займає провідне положення серед інших елементів політичної системи. Класифікація держав  дає можливість більш повного і систематизованого відображення сутності й призначення держави, особливостей її виникнення та розвитку. Тож під типологією розуміють об’єктивно зумовлений упорядкування усіх країн, які існували в минулому і існують на сьогоднішній день, мають спільні характерні особливості, що засновані на єдиних економічних, політичних, духовних відносинах й проявляються в подібності засад їх виникнення, формування і  розвитку. Класифікація держав є невід’ємним елементом науки теорії держава і права. Їх поділ покликаний допомогти з’ясувати положення людини в  суспільстві, її культурний і духовний рівень, ступінь політичної і соціальної свободи, державний лад, політичний режим та ін.  В науці існує два основоположних  класифікаційних підходи: формаційний і цивілізаційний.

Щодо першого, він заснований на марксистських положеннях про виокремлення держав відповідно до способів виробництва і форм власності на засоби і знаряддя праці. Кожній соціально-економічній формації відповідає певний тип: рабовласницький, феодальний, буржуазний або соціалістичний. Головною рушійною силою є загострення міжкласової боротьби. Завдяки формаційному підходу було отримано багато важливих результатів: систематизовано держави, що мають єдиний характер влади; встановлено основні закономірності поступових змін одного етапу іншим; виявлено залежність різних груп держав від характеру економіки, суспільних відносин, способів виробництва. Але даний підхід не є досконалим і  має декілька недоліків. Так, ігнорується загальносоціальне значення держави, увага зосереджена лише на її жорстокому розвитку, відкидаються інші шляхи існування. Наступним недоліком виступає піднесення значення соціалістичної держави, як єдиного неексплуататорського типу. Тож, формаційна концепція потребує подальшого доповнення і удосконалення сучасними вченими.

Цивілізаційний підхід ґрунтується на рівнях розвитку цивілізацій різних народів і характеризується особливостями релігії, традицій, обрядів та інших культурологічних ознак. Прибічники даної концепції співвідносять державу з  етнічними і моральними факторами. Цивілізаційний підхід, як і формаційний, має ряд переваг і недоліків. Цінність концепції зумовлена приділенням уваги культурі, що визначається важливим елементом державності. Крім того надається можливість розрізняти класи за подібними духовними інтересами і принципами. Ще одна перевага підходу – змога ставитися до держави не лише як до механізму регулювання суспільних відносин, а й як до інструменту задоволення загальносоціальних потреб. 

Основними недоліками є відсутність приналежності публічної влади та її функцій, ігнорування соціально-економічного підґрунтя і історичних закономірностей розвитку держави, не виділення способів виробництва, возвеличення лише культурного елемента.

Варто сказати, що основні підходи типології держав тісно взаємопов’язані. В однаковій мірі вони можуть бути застосовані як до людства в цілому, так і до окремих країн або спільностей людей. Цивілізація і формація багато в чому доповнюють і обмежують одне одного. Кожен із підходів має свої переваги і недоліки. Історично обумовленим є виникнення і функціонування формаційного підходу в середині XIX — на початку XX ст. , який довгий період був основним і єдиним. На сьогоднішній день не можна цілком відкидати класифікацію держав на історичні типи (рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична), але слід враховувати, що поза увагою залишається багато історичних явищ, які складають не тільки соціально-економічну, а й духовну і моральну сутність суспільства та його політичної організації. Більшість вчених зосереджують свою увагу на цивілізаційному підході.

 

 

1. Петришин О.В. Теорія держави і права[Текст]: підручник / О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородницький та ін.; за ред. О. В. Петришина. – Х.: Право, 2015. – 368 с.
2. Колодій А.М. Загальна теорія держави і права[Текст]: підручник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та інші; За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 320 с. 
3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави[Текст]: навч. посібник / П.М. Рабінович. – Вид. 10-те, допов. – Львів : Край, 2008. – 224 с.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права[Текст] : підручник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консум, 2001. – 656 с. 
5. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право[Текст]: підручник / О.А. Підопригора, Є.О.Харитонов. – 4-те вид. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 528 с.
6. Ерышев А.А. История политических и правовых учений [Текст]: учеб. пособие. / А.А. Ерышев. – 3-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 152 с.
7. Тойнби А.Д. Цивилизация перед судом истории [Текст]: сборник / А.Д. Тойнби. – (3-е изд.) – М.: Проспект, 2006. – 588 с.
8. Бостан Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн[Текст]. 2-е вид. перероб. й доп.: навч. посібник / Л.М. Бостан, С. К. Бостан. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 730 с.
9. Татарчук В.І. Теорія держави і права[Текст]: навч. посібник / В.І. Татарчук. – К.: Центр учбової літератури, 2018. – 184 c.
10. Академічний словник української мови : в 11 томах. Том 10, 1979. – 622 с.
11. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права[Текст]: навч. посібник / М.В. Кравчук. –  Тернопіль: Карт – бланш, 2002.
12. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права[Текст]: підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2005. – 609 с.
13. Хропанюк В. Н. Теория государства и права[Текст]: учеб. пособие / В. Н. Хропанюк, В. Г. Стрекозова. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 2004. – 384 c.
14. Кравчук М В. Теорія держави і права(опорні конспекти) [Текст]: навч. посібник / М. В. Кравчук. -  3-є вид. перероб. й доп.: навч. посібник. – К.: Алерта, 2014. – 608 с.
15. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права[Текст]: [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
16. Мима I.В. Деякі аспекти визначення типу держави залежно від місця релігійних норм у правовій системі країни[Текст] / І.В. Мима. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2009. – С. 19-25
17. Гончаренко В. Г. Правознавство[Текст]: навч. посібник / В.Г. Гончаренко. – К.: Український інформаційно-правовий центр. – 2002. – 402с.
18. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн[Текст]: навч. посібник / Г.І. Трофанчук. – К.: ЮрІнком Інтер, 2006. – 400 с.
19. Кирмич І.А. Історія вчень про державу та право[Текст]: навч. посібник / І.А. Кирмич. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 312 с. 
20. Сердюк О. В. Соціологічний підхід у сучасному правознавстві: пізнання соціальності права [Текст]: монографія / О. В. Сердюк. – Х. : Яшма, 2007. – 320 с.
21. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу[Текст]: навч. посібник / Б.Й.Тищик. – К: Світ, 2001. – 384 с.
22. Тищик Б.Й. Історія держави і права зарубіжних країн. Середні віки та ранній новий час[Текст]: навч. посібник / Б.Й.Тищик. – К.: Світ, 2006. – 696 с.