Виховна робота: методологія, організація і методика

Дякуючи своїм очевидним перевагам масові форми роботи знайшли широке застосування в морально-психологічному та виховному забезпеченні життєдіяльності й застосуванні військ. Вони за своїм характером, призначенням, структурою, складом учасників, методами підготовки й проведення поділяються на:

Суспільно-політичні, присвячені державним святам, пам’ятним датам, важливим політичним подіям, проблемам внутрішнього й міжнародного значення;

Військово – патріотичні;

Морально-етичні;

Художньо-естетичні;

Науково-освітні;

Релігійні;

Спортивні.

Особливу групу складають вечори відпочинку.

Основними вимогами до організації масових заходів є:

• національно-патріотична спрямованість;
• зв’язок із життям, практичної розбудови незалежної, самостійної, демократичної правової держави, задачами Збройних Сил України, характером бойової діяльності частин і підрозділів;
• доступність широкій аудиторії;
• наявність чіткого ідейного ідейно – тематичного замислу та композиційної гармонійності;
• поєднання смислового змісту у емоційною виразністю;
• комплексне використання засобів ідейного й емоційного впливу та технічних засобів пропаганди;
• театралізація більшості масових форм роботи;
• творчий, як правило, самодіяльний характер підготовки;
• активна співучасть усіх присутніх на заході;
• спонукаючий характер впливу на кожного учасника на масу військовослужбовців у цілому.

Врахування цих загальних вимог, також особливостей масових форм культурно – виховної й просвітницької роботи забезпечує її високу ефективність і дієвість.

 

Ветерани запрошуються в підрозділи, як правило в наступних випадках:

• у дні державних свят України;
• під час підготовки та святкування річниці Збройних Сил України, виду Збройних Сил України, роду військ (сил), дня військової частини;
• у дні прийняття молодими воїнами Військової присяги;
• під час вивчення відповідних тем у системі гуманітарної підготовки;
• при проведенні військово-патріотичних заходів у вихідні (святкові) дні: тематичні вечори і ранки, лекторії та кіно лекторії, походи по місцям бойової слави, вшанування передових військовослужбовців, відвідування музеїв і кімнат бойової слави та інших;
• при врученні воїнам зброї та бойової техніки, проведенні мітингів із нагоди початку навчального року тощо.

Приблизна структура підготовки й проведення зустрічі з ветеранами.

Підготовчий період

Зустріч із ветераном (ветеранами) присвячується до певної події, свята, заходу і включається в план виховної роботи з особовим складом.

Визначаються кандидатури для запрошень, вивчаються їх, біографічні дані та узгоджуються питання запрошення до особового складу.

Відпрацьовується план-сценарій проведення зустрічі.

У відповідальності зі сценарієм даються доручення офіцерам, прапорщикам, сержантам і солдатам по підготовці, зустрічі, куди входить: організація запрошення ветеранів, бойових аркушів і листівок-блискавок, підготовка наочного оформлення, виготовлення пам’ятного сувеніру, придбання квітів, влаштування святкового обіду тощо.

З начальником клубу, завідуючою бібліотекою вирішуються питання використання кіно-радіоапаратури, кіно-відеофільмів, виставок військово-патріотичної літератури, організації відеозапису зустрічі.

Порядок проведення зустрічі.

Організація зустрічі ветерана в підрозділі.

Знайомство з командуванням частини, розташуванням та побутом воїнів.

Відвідування музею (кімнати) бойової слави.

Зустріч з особовим складом:

• перед початком зустрічі звучать записи мелодій і пісень воєнної пори;
• ветеранам вручаються квіти;
• вступне слово командира або його заступника з виховної роботи;
• демонстрація документальних кадрів або фрагментів із кінофільмів, відеофільмів;
• виступ ветерана й відповіді на запитання;
• виступ військовослужбовців (при необхідності);
• вручення пам’ятних сувенірів та подарунків;
• виступ учасників художньої самодіяльності;
• фотографування з особовим складом;
• запрошення ветеранів на солдатський обід або чай;
• проводи ветеранів командуванням частини.

Підведення підсумків проведеної зустрічі, використання матеріалів (у тому числі відеозаписи) зустрічі з ветеранами у подальшій роботі з особовим складом.

 

Право військовослужбовців на свободу совісті у Збройних Силах України гарантовано Конституцією України та іншими правовими актами.

Роботу з віруючими військовослужбовцями необхідно проводити з врахуванням багатьох чинників: особистісних особливостей військовослужбовця, характеру завдань, які вирішуються частиною і підрозділом, місцем їх, дислокації тощо.

Перш за все необхідно вияснити кількість віруючих серед особового складу підрозділу та прихильність тій чи іншій вірі. Для цього застосовуються різні методи збору інформації: вивчення документів, індивідуальні та групові бесіди, спостереження, проведення опитувань, листування з батьками військовослужбовців та інші.

Як правило, віруючі військовослужбовці не приховують свого відношення до релігії. Це виражається в носінні натільних хрестиків та іншої натільної релігійної атрибутики, збереженні релігійної літератури, що цілком допустимо; якщо не призводить до порушень статутної форми одягу та порядку, не створює перешкод або загрози безпеці при діях із зброєю та на бойовій техніці.

Одначе слід врахувати, що зовнішній символ віри ще не свідчить про глибокі релігійні почуття людини, а може бути лише даниною моди, наслідуванням.

Більш глибоко вивчити особисті якості військовослужбовців, щирість і глибину його релігійних почуттів, ступінь їх реалізації дозволяє індивідуальна бесіда. При її плануванні, окрім відомостей про військовослужбовця, слід зібрати об’єктивну інформацію про релігійне об’єднання, послідовником якого він є, особливостях вірування та культу, вираженого в ньому.

В ході розмови з віруючим військовослужбовцем бажано проявити щиру зацікавленість, доброзичливість та увагу. Можна задавати питання, робити уточнення і помітки, але вони не повинні нести в собі елементи сумніву в правомірності релігійних переконань військовослужбовця, істинності його уявлень. Слід вияснити, як товариші по службі вашого співрозмовника відносяться до його переконань, чи не викликає це ускладнень у взаємовідносинах з ним?

Так формується більш повне уявлення про особистість віруючого військовослужбовця, його шлях до віри, друзів