Виховна робота: методологія, організація і методика

В необхідних випадках потрібно приводити відповідні цифри, але не слід зловживати ними, так як чим більше цифр, тим важче вони сприймаються слухачами. Доцільно давати тільки яскраві та необхідні цифри і краще застосовувати їх у порівнянні.

В ході бесіди інколи виникає необхідність привести ту чи іншу цитату із першоджерела. Такі цитати, як правило, потрібно приводити дослівно і при необхідності пояснювати або коментувати.

В ході бесіди слухачі можуть поставити низку запитань, на які керівник відповідає відразу або в кінці бесіди. На деякі запитання він може відповісти їм самим. Якщо відповісти відразу не можливо, то потрібно сказати, коли вони отримують відповідь. Можливо, що про окремі запитання прийдеться проінформувати старших начальників, а про їх вирішення потім повідомити слухачів. Необхідно також дати оцінку думкам, які вони висловили в ході бесіди, і переконливо викласти правільне розуміння даного питання.

В цілому проведення бесіди вимагає від агітатора великої праці, постійного творчого пошуку як під час підготовки, так і в ході її, а також вміння вести розмову з людьми, переконувати їх і утягувати на вирішення чергових завдань силою правдивого та полум’яного слова.

 

 

Індивідуальна бесіда є однією із дієвих форм виховної роботи. Готуючись до неї, необхідно продумати її зміст, хід і спрямованість, вибрати час і місце, створити сприятливі умови її проведення. Це у повній мірі відноситься до ознайомлювальної бесіди.

Бесіда повинна бути відвертою, щирою. До неї повинен бути готовий підлеглий. Тому потрібно вміло використовувати природне бажання кожного молодого солдата довірливо поговорити із своїм начальником.

Умовно проведення бесіди можна розділити на три етапи:

Перший етап – вступний.

Головна задача – зняти напругу і настороженість. Для цього можна застосовувати декілька способів:

• сказати декілька теплих слів на адресу військовослужбовця (які стосуються його особистості або яких-небудь успіхів у службі);
• добрий жарт на початку бесіди також може зменшити відчуженість і зняти напругу;
• розказати трошки про себе.

Другий етап – основний.

Спочатку ставляться запитання, які стосуються особистості військовослужбовця (про інтереси, дитинство, школу, відношення до військової служби). Потім слідують запитання, які мають за мету отримання більш певної інформації про воїна.

Третій етап – заключний.

Головна мета цього етапу – створення позитивного враження від проведеної розмови з відповідним моральним настроєм на добросовісну службу.

Розмова з військовослужбовцем може бути наступного змісту:

Знайомство з військовослужбовцем, його біографічними даними, станом в сім’ї, особливостями життя, навчання, трудової діяльності до призову в армію, відношення до культурно-масових заходів, спорту тощо.

Виявлення, по можливості, основних рис характеру співрозмовника: врівноваженість, схильність до певного виду діяльності, принциповість, чесність, дисциплінованість, контактність, відвертість та ін.

В приблизному переліку можуть бути такі питання:

• що відомо військовослужбовцю про історію визвольних змагань українського народу за незалежність своєї держави, кого знає із гетьманів України;
• що знає про свою частину, з’єднання, який їх бойовий шлях, досягнення і успіхи; яка роль підрозділу, де він служить;
• як розуміє службовий обов’язок, військове товариство, як складаються і склалися взаємовідносини між воїнами в підрозділі;
• як оцінює свій колектив і себе в цьому колективі, що вкладає у загальну справу, у підвищення бойової готовності підрозділу, частини;
• як виконує свої службово-посадові обов’язки, чи знає статутні обов’язки, текст Військової присяги, основні положення законів України про військову службу;
• що відомо йому про найбільш важливі події, які пройшли за останній час в нашій країні та за кордоном;
• як оцінює свої особисті успіхи, досягнення, в чому вбачає свої найближчі завдання.

Необхідно, по можливості, в ході бесіди охопити усі боки служби та обов’язків воїна – від питань бойової готовності до дотримання особистої гігієни, обов’язково спитати у нього, в чому він нуждається, яка йому потрібна допомога, які у нього прохання, побажання.

Разом з тим в тактовній, доброзичливій формі необхідно вказати на недоліки, прогалини, негативні риси характеру, які можуть заважати стати солдату зразковим воїном та висловити поради по їх виконанню.

Завершення бесіди: пропозиції, настанови, поради, рекомендації воїну; висновки для своєї наступної роботи з підлеглим і з усіма військовослужбовцями підрозділу.

 

Що одному важко дається,

Те колективом легко береться.

(Солдатське прислів’я).

 

Загальні збори особового складу – один із способів формування, згуртування і керівництва військовим колективом підрозділу.

Загальні збори особового складу проводяться з метою:

• відпрацювання керованої колективної думки, суджень, корегування колективного настрою, створення системи колективних цінностей і традицій, демонстрації підтримки позитивних лідерів підрозділу;
• мобілізації особового складу на виконання завдань, які стоять перед підрозділом;
• згуртування колективу підрозділу, зняття гострих питань, які хвилюють людей, покращання взаємовідносин між командуванням і підлеглими;
• оперативного отримання відомостей щодо реальних настроїв підлеглих та інформування особового складу,