Застосування інноваційних засобів у роботі з обдарованими дітьми

Основними поняттями інноватики є нововведення, інновація, інноваційний процес, нововведення.

Нововведення:

- ідея, що є для конкретної особи новою;

- засіб (новий метод).

Р. Н. іЮсуфбекова охарактеризувала педагогічне нововведення як зміст можливих змін, що ведуть до раніше не відомого стану, результатам в галузі педагогічної дійсності, що розвивають теорію і практику навчання і виховання [4].

Інновація:

- оновлення, зміна;

- введення чого-небудь нового;

- процес освоєння нововведення.

В. І. Сластенін і Л. С. Подимова відзначили, що інноватика як наука вивчає закономірності створення, освоєння і розповсюдження нововведень; зокрема вивчає феномен опори нововведень.

Інноваційний процес – інновації, нововведення і умови, що забезпечують успішність переведення системи в новий якісний стан.

Інновація – змістовна сторона інноваційного процесу (наукові ідеї і технології їх реалізації).

А. И. Пригожин дав визначення поняттю нововведення: цілеспрямована зміна, яка вносить в певну соціальну одиницю (організацію, суспільство, групу) нові, відносно стабільні елементи [17].

В. І. Сластьонін, Л. С. Подимова охарактеризували це поняття як комплексний, цілеспрямований процес створення, розповсюдження та використання нововведення, мета якого – задоволення потреб та інтересів людей новими засобами, що ведуть до певних якісних змін (способів забезпечення ефективності, стабільності і життєздатності).

Показниками інновації є:

А) націленість на вирішення актуальних проблем (педагогічна інновація містить нове рішення цієї проблеми) ;

Б) можливість використання в широкій педагогічній практиці. Використання педагогічних інновацій повинно призводити до оновлення педагогічного процесу, отриманню якісно нових (стійких) результатів. Ефективність – вплив реалізованого потенціалу на різні параметри системи, в яких реалізується інновація;

В) адаптованість (незалежно від умов) ;

Г) наявність наукової ідеї;

Д) завершеність (ступінь реалізації інноваційного потенціалу) : в ідеалі перехід від простого відтворення до розширеного [3].

В. І. Сластенін, Л. С. Подимова, А. И. Пригожин та ін. дослідники виділяють специфіку нововведень:

- педагогічні нововведення зберігають всі родові риси інновації;

- об'єкт впливу і предмет діяльності – особистість, що розвивається;

- на виникнення та існування нововведення впливає соціальне замовлення;

- необхідна психологічна готовність педагогічного співтовариства до сприйняття, прийняття та реалізації нововведень;

- існують як ідеальні продукти діяльності новаторів;

- спостерігається відносна розтягнутість інноваційних процесів часу;

- цілісний характер цілей інновації;

- існуюча залежність інноваційних процесів від соціально-педагогічних умов;

- складність визначення результатів інновації [18].

До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку, здебільшого недостатньо висвітленого у науково-методичній літературі. Ці системи грунтуються на ідеях відомих педагогів і на власному досвіді та інтуїції. Заслуга їхніх авторів у тому, що вони по крихтах збирають, систематизують, узагальнюють потрібний матеріал, вкладають у нього свої знахідки, своє розуміння проблеми, і це дає підставу говорити про новизну, оригінальність, а разом і про реальність підходів до здійснення поставлених завдань.

Поява інноваційних процесів зумовлюється рядом суперечностей, які мають різне джерело, предметне походження і різну складність. Головна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання та розвитку дітей новим умовам життя; друга – суперечність між масою нових відомостей і рамками навчально-виховного процесу; третя – суперечність старого і нового (мається на увазі становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів). Потреба вихователя в оновленні психолого-педагогічних знань, інтерес до передового педагогічного досвіду, з одного боку, й усталені стандарти змісту, форм і методів освітньо-виховного процесу, з іншого, викликаючи суперечність між можливостями особистості й реальною дійсністю, також живлять педагогічні інновації.

 

 

Інноваційний процес, як будь-який інший, підпорядковується певним законам. На них вказує в своїй роботі В. Е. Гмурман.

1. Закон незворотної дестабілізації педагогічного інноваційного середовища. Інновація обумовлює незворотні деструктивні зміни в інноваційному соціально-педагогічному середовищі: починаючи з руйнування цілісних уявлень, образів і конкретної свідомості, поглядів окремих суб'єктів.

2. Закон фінальної реалізації інноваційного процесу. Інноваційний процес рано чи пізно повинен реалізуватися.

3. Закон стереотипізації педагогічних інновацій. Інновація застаріває, відбувається стереотипізація, виникають штампи мислення, діяльності, отже рутинізація – криза.

4. Закон циклічної повторюваності, поверненні нововведення. Відродження нововведення в нових умовах [21].

М. М. Поташник і О. Б. Хомерікі детально досліджували структуру інноваційного процесу в освітньому закладі. У своїй роботі вони виділяють кілька видів структур.

Діяльнісна структура: мотив – мета – завдання – зміст – форми – методи – результати.

Суб'єктна структура: діяльність суб'єктів розвитку (органи управління освітою, особи, залучені в процес поновлення), функціональне і рольове співвідношення всіх учасників інноваційного процесу на кожному етапі.

Рівнева структура: діяльність суб'єктів на різних рівнях (міжнародному, федеральному, регіональному, міському, сільському, всередині ДНЗ).

Змістовна структура: народження, розробка, освоєння. Характеризує інноваційні процеси з точки зору їх проникнення в різні галузі педагогічної дійсності: у зміст освіти, технології, форми, структуру ДНЗ (систему управління).

Структура життєвого циклу включає наступні етапи: виникнення (ідея,