Адміністративно-правовий статус працівників муніципальної міліції в Україні: проблеми становлення

Вказані законопроекти, не дивлячись на численні доопрацювання, не отримали позитивної оцінки в парламенті, й більшість новел щодо становлення та розвитку муніципальної міліції так і залишилися предметом дискусій.

Проте відсутність законодавчих норм не зупинила самодостатні територіальні громади створювати структури правоохоронної спрямованості. Так, у місті Тернополі згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 5 січня 2011 року була створена муніципальна поліція; у місті Дніпропетровськ згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 2 лютого 2011 року було створено комунальне підприємство «Муніципальна гвардія»; в місті Сокиряни Чернівецької області муніципальна міліція почала працювати 1 березня 2011 року.

Раніш створені підрозділи муніципальної міліції продовжили функціонувати. Яскравими прикладами є місто Львів, де тривалий час існує Управління муніципальної дружини Львівської міської ради, та місто Ужгород, де з 21 березня 2008 року виконує локальні правоохоронні функції відділ муніципальної поліції та правопорядку. Правовий статус діючих підрозділів муніципальної міліції визначають локальні нормативні акти: «Положення про Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради» в Тернополі, «Положення про відділ муніципальної поліції та правопорядку» в Ужгороді, «Положення про Відділ муніципальної дружини Луцької міської ради» в Луцьку.

Суспільний інтерес до проблеми муніципальної міліції з новою силою почав розгортатися після «Революції Гідності», коли на початку 2014 року органи міліції майже втратили народну довіру, а також можливість забезпечувати безпеку громадян України. У час революційних подій функції з підтримки правопорядку взяли на себе органи самоорганізації населення, які гідно несли службу з підтримки громадського порядку в деяких містах України. З метою законодавчого забезпечення їх діяльності до Верховної Ради України було внесено проект Закону України «Про Варту» від 28 лютого 2014 року № 4327. Як зазначає текст законопроекту, Варта як місцева (муніципальна) міліція зможе повноцінно продовжувати свою діяльність у майбутньому, допомагаючи міліції підтримувати правопорядок у країні [2, с. 93].

Відповідно до статті 2 законопроекту Варта є виконавчим органом сільської, селищної, міської ради; приймає участь в охороні громадського порядку, допомагає правоохоронним органам у запобіганні та припиненні правопорушень та злочинів; сприяє органам місцевого самоврядування в забезпеченні виконання їх рішень, охороняє майно територіальної громади.

Основні завдання Варти були визначені як допомога органам внутрішніх справ в охороні прав і свобод людини й громадянина, громадського порядку та безпеки територіальної громади; у попередженні та припиненні злочинів та інших правопорушень громадського порядку; у захисті власності від злочинних посягань.

Згідно з цим законопроектом Варта самостійно забезпечує безпеку дорожнього руху; додержання правил благоустрою, торгівлі та громадського харчування, охорони символів та пам’яток культури місцевої громади, контроль за дотриманням загальнообов’язкових рішень органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку, правил проїзду в комунальному транспорті, правил парку- вання автомобілів.

Крім того, проектом була передбачена компетенція Варти, яка відображає вище перелічені завдання цього муніципального правоохоронного підрозділу.

Певний інтерес викликало положення про те, що створюється та ліквідовується Варта рішенням сільської, селищної, міської ради за поданням голови цієї ради, а після чого повідомляється МВС України.

Але самостійність та самодостатність територіальної громади в питаннях керівництвом Вартою згідно з цим законопроектом на цьому й закінчується, тому що Варта, окрім місцевої ради, підзвітна територіальному органу МВС України, який і координує її діяльність, а також інші положення вказують, що регулювання суттєвої частки питань діяльності Варти відноситься до компетенції Уряду.

Що цікаво, вартові діють на основі Статуту Варти, який приймається Кабінетом Міністрів України, є єдиним і загальнообов’язковим до виконання всіма вартовими України.

Також у законопроекті зазначаються права та обов’язки Варти, умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і пристроїв для відстрілу гумових куль працівниками Варти, визначається їх правове становище та відповідальність за протиправні дії або бездіяльність.

Примітним є те, що згідно з проектом цього закону соціальний захист вартових бере на себе держава.

Розглянувши цей законопроект, можливо стверджувати, що Варта створюється як допоміжний орган, підзвітний територіальному органу внутрішніх справ, де муніципальні міліціонери (вартові) не наділяються реальними повноваженнями.

Про фінансування і матеріально-технічне забезпечення Варти вказується, що витрати місцевих бюджетів на фінансування Варти в повному обсязі компенсуються з Державного бюджету України з одночасним скороченням витрат на утримання відповідного територіального органу внутрішніх справ.

Особливий статус утворення Варти передбачено в перехідних положеннях законопроекту, де зазначається, що в містах Києві і Севастополі (як у містах зі спеціальним статусом) Варта утворюється, діє, ліквідовується Верховною Радою України та є підзвітною та підконтрольною їй.

Також передбачено спрощену процедуру вступу до Варти самоорганізованим групам населення, які зорганізувались з метою захисту життя і здоров’я людей, припинення злочинних посягань та правопорушень, а також забезпечення законності Тобто це можна трактувати як «легалізація» «громадянської самооборони», що виникла на Майдані.

У зв’язку з чисельними недоліками законопроект «Про Варту» 12 червня 2014 року був знятий із розгляду в парламенті і направлений на доопрацювання (до теперішнього