Адміністративно-правовий статус працівників муніципальної міліції в Україні: проблеми становлення

Останнім з внесених до Верховної Ради України є проект Закону України «Про муніципальну поліцію» від І0 липня 2014 року № 4276-а. У цьому законопроекті визначено, що муніципальна поліція – озброєний орган місцевого самоврядування, який створюється сільською, селищною, міською радою з метою захисту життя, здоров’я, прав і свобод членів відповідної громади, їх власності, природного середовища, інтересів громади від протиправних посягань.

Привертає увагу до себе той факт, що муніципальну поліцію вперше з перелічених законопроектів було визначено як юридичну особу.

Основні завдання муніципальної поліції взагалі збігаються з завданнями, розглянутими в попередньому законопроекті «Про Варту», але виконує їх муніципальна поліція самостійно.

У проекті підкреслюється автономність муніципальної поліції, зазначено, що співробітництво з органами МВС України здійснюється виключно на підставах та в порядку, передбачених у законопроекті. Проте сам проект не передбачає правових підстав взаємодії органів внутрішніх справ та муніципальної поліції, механізмів їх співпраці, координування, зобов’язань діяти певним чином, відповідальності.

На нашу думку, ці питання можливо врегулювати шляхом укладення договору між органом місцевого самоврядування та територіальним ОВС, у якому буде передбачене розмежовування компетенції з охорони правопорядку (звичайно, без підпорядкування муніципальної міліції територіальному ОВС), визначено основні напрямки та форми взаємодії. Законодавче визнання цього договору зніме проблеми паралелізму, дублювання, конкуренції та конфліктів між муніципальною міліцією та територіальним ОВС.

Проектом передбачені права та обов’язки муніципальної поліції, деякі з цих обов’язків викликають непорозуміння. Що законодавець розуміє під сприянням органів внутрішніх справ у проведенні розслідування кримінальних правопорушень, якщо діючим Кримінальним процесуальним кодексом чітко визначені сторони кримінального провадження та їх обов’язки? Також незрозуміло, навіщо долучати муніципальну міліцію до проведення розшуку осіб та виконання запитів правоохоронних органів інших держав, якщо муніципальна поліція не буде долучатись до оперативно-розшу- кової діяльності.

Все це свідчить про розпорошення повноважень муніципальної міліції, проте в часи економічної кризи набір повноважень повинен бути оптимальним та обґрунтованим.

На відміну від попереднього проекту, у цьому законопроекті немає вказівки на просторове обмеження (територіальну юрисдикцію) муніципальної поліції, також зазначено, що працівник діє на всій території України незалежно від місцезнаходження в разі потреби.

Викликає непорозуміння наділення правом затримання певних осіб, до того ж без чіткої регламентації порядку та часу затримання. Затримання – це обмеження конституційних прав особи, тому необхідно чітко визначити підстави затримання, фіксування часу затримання, відповідальність за незаконне затримання, час тримання особи та місце тримання, а також інші питання потребують визначення в Законі.

На відміну від попереднього проекту, працівники муніципальної поліції наділені правом застосовувати вогнепальну зброю. Вважаємо, що в часи нестабільності у всіх сферах суспільного життя передача віддержави монополії на використання вогнепальної зброї може привести до незворот- них наслідків, тому пропонуємо «озброїти» «муніципа- лів» пристроями для відстрілу гумових куль зупиняючої дії.

Що цікаво, у законопроекті передбачено, що «за спільним рішенням сільських та/ або селищних рад з метою забезпечення ефективного виконання завдань муніципальної поліції на території декількох сіл та/або селищ, може утворюватись єдина муніципальна поліція», що дійсно може вирішити питання створення муніципальної міліції в невеликих територіальних громадах з недостатньою фінансовою базою для їх утворення.

Про прогресивну ідею впровадження об’єднаної поліції місцевого самоврядування йдеться і в концепції проекту Закону України «Про поліцію місцевого самоврядування», що була представлена 4 серпня 2014 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України [3].

Певний інтерес викликає впровадження виборної посади шефа муніципальної поліції, але в тексті проекту не визначені права та обов’язки шефа муніципальної поліції, умови його звільнення та притягнення до відповідальності, гарантії його оперативної незалежності при виконанні своїх функцій, відповідальність за порушення інтересів територіальної громади.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення муніципальної поліції здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Держава може сприяти діяльності муніципальної поліції шляхом надання цільових субвенцій з Державного бюджету України, але коли держава застосовує це право в проекті – не зазначено.

До сьогодні проект не був вивчений Головним науково-експертним управлінням, він не є ідеальним, як і інші законопроекти, тому питання його прийняття парламентом до розгляду вважаємо риторичним [2, с. 95].

У вищезгаданій концепції законопроекту «Про поліцію місцевого самоврядування» також наявні неоднозначні положення. Наприклад, зазначається, що працівники поліції місцевого самоврядування (далі ПМС) не входять до особового складу МВС України і не є посадовими особами органів місцевого самоврядування, що робить незрозумілим правовий статус цих працівників.

Звернуло на себе увагу положення про те, що матеріально-технічна база діяльності ПМС формується, окрім майна місцевого самоврядування, також шляхом передачі від МВС України частини об’єктів та інших матеріально-технічних засобів, що забезпечували виконання тих завдань, які віднесені (передані) до сфери діяльності ПМС.

Принцип спільного з громадськістю вирішення проблем у сфері забезпечення правопорядку проголошується Концепцією реформування правоохоронної системи [4], проект якого активно обговорюється суспільством. Відповідно до розділу 2 « Місцева поліція – для місцевої громади», виключно громади повинні мати повноваження забезпечувати порядок і безпеку на території населених пунктів і об’єктів місцевого значення (автошляхи, озера, парки, ліси). Держава ж повинна залишити за собою розслідування правопорушень і забезпечення безпеки на об’єктах регіонального і державного значення. Місцева поліція має складатись з підрозділів, що безпосередньо працюють