Аналіз організації товаропостачання торговельних підприємств та шляхи його удосконалення

Господарські зв'язки суб'єктів роздрібної торгівлі з постачальниками – це система економічних, фінансових, правових, організаційних і етичних відносин між незалежними та рівноправними суб'єктами господарювання, які виникають у процесі їх спільної діяльності при підготовці до виробництва товарів, у їх виробництві та доведенні до споживачів.

Суб'єктами господарювання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи будь-яких форм власності та організаційно-правових форм. Залежно від їх ролі на споживчому ринку суб'єкти господарювання виступають як продавці, покупці чи посередники.

Все різноманіття господарських зв'язків можна розділити на декілька основних груп, залежно від:

1) Характеру і мети – господарські зв'язки можуть бути суто економічні і соціально спрямовані. Метою суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів господарювання, тобто отримання максимального прибутку. Метою соціально спрямованих зв'язків є забезпечення пріоритетності інтересів споживача, суспільства і лише відтак суб'єкта господарювання. Такі зв'язки орієнтовано на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров'я, розвиток культури нації. Соціально спрямовані зв'язки набиратимуть свого розвитку в міру формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

Для соціально орієнтованої ринкової економіки найбільш характерними є такі чинники:

1. Основна мета підприємства повинна полягати у задоволенні розумних, здорових потреб споживачів відповідно до гуманних інтересів суспільства.

2. Підприємство повинно бути постійно зайнято пошуком можливостей створення нових товарів, що повніше задовольняють потреби споживачів. Воно повинно бути готовим до систематичного удосконалення товарів відповідно до інтересів споживачів.

3. Підприємство повинно відмовлятися від виробництва і продажу товарів, що не відповідають інтересам споживачів взагалі, і особливо якщо вони можуть завдати шкоди споживачеві і суспільству в цілому.

4. Держава, споживачі повинні підтримувати тільки ті підприємства, які піклуються про задоволення нормальних, здорових потреб носіїв платоспроможного попиту.

5. Споживачі, піклуючись про збереження і підвищення якості життя, не купуватимуть товарів виробників, що використовують екологічно «нечисті» технології.

6. Підприємство повинно створювати і впроваджувати в практику такі програми соціально-економічного розвитку, які не тільки служать інтересам самого підприємства та його трудового колективу, а і є корисними і для соціального розвитку регіону, в якому це підприємство функціонує.

2) Структури та кількості учасників. Господарські зв'язки діляться на прямі (прості) та опосередковані (складні).

Прямі зв'язки – це зв'язки, що встановлюються безпосередньо між товаровиробником і суб'єктом роздрібної торгівлі. Такі зв'язки забезпечують більш тісний контакт зі споживачами, є можливість оперативно реагувати на зміни їх потреб та швидше доставляти товари до місця продажу з меншими транспортними витратами. Прямі зв'язки встановлюються, як правило, при постачанні швидкопсувними товарами і товарами з обмеженими термінами реалізації (хліб, хлібо-булочні вироби, молоко і молочні продукти, свіжа риба та ін.) та товарами простого асортименту, що не потребують перетворення виробничого асортименту в торговий.

Опосередковані зв'язки – це зв'язки, в яких беруть участь оптові посередники. Через них здійснюються зв'язки між товаровиробниками і суб'єктами роздрібної торгівлі. За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки.

При опосередкованих зв'язках дорожчає процес товароруху, уповільнюється оборотність товарів, менш тісними стають контакти товаровиробників з роздрібними торговцями, де відбувається продаж товарів кінцевим споживачам. Однак участь оптових посередників у процесах товароруху необхідна перш за все при поставках товарів складного асортименту (потрібно сформувати торговий асортимент із товарів різних виробників) та технічно складних (як правило, їх виробництво сконцентровано на невеликій кількості підприємств, отже, територіально віддалено від більшості споживачів). Нерідко і при поставках товарів простого асортименту, особливо коли споживачі перебувають на значній відстані від товаровиробників, потрібна участь оптових посередників. Крім того подрібненість об'єктів роздрібної торгівлі, які можуть отримувати лише невеличкі партії товарів, обумовлюють участь у зв'язках оптових посередників.

3) Ступеня урегульованості взаємовідносин суб'єктів ринку з боку державних органів. Розрізнюють:

- господарські зв'язки з повним або частковим державним регулюванням, які встановлюються шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю, обмеження цін або встановлення граничного рівня рентабельності;

- господарські зв'язки, які формуються в процесі вільного вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення та вільного визначення партнерами обсягу асортименту, умов поставки товарів і надання взаємних послуг. Ці зв'язки в умовах ринкової економіки є переважальними.

4) Строків дії – господарські зв'язки поділяються на умовно-постійні (взаємовідносини партнерів тривають більше року) та оперативні (разові).

5) Відомчої підпорядкованості – розрізняють міжсистемні та внутрісистемні господарські зв'язки. При міжсистемних господарських зв'язках взаємовідносини щодо поставок товарів і надання послуг встановлюються між суб'єктами господарювання, які належать різним відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносяться зв'язки товаровиробників з суб'єктами господарювання споживчої кооперації.

Внутрішньосистемні господарські зв'язки встановлюються між суб'єктами господарювання одного відомства, наприклад, в системі споживчої кооперації між споживчими товариствами та міжрайбазами.

6) Місця знаходження партнерів – внутрішні та зовнішні господарські зв'язки.

7) Форми укладання договірних відносин партнерів – розрізнюють господарські зв'язки, укладені шляхом підписання договору поставки (контракту, угоди), обміну телефонограмами чи через електронну пошту тощо [12, 94].

 

 

Одним із найбільш відповідальних рішень у закупівельній діяльності є вибір конкретних постачальників товарів. Існують різноманітні джерела інформації, які дають змогу оптовим покупцям ознайомитися з пропозицією