Аналіз організації товаропостачання торговельних підприємств та шляхи його удосконалення

Найбільш економічний вид транспорту визначається найменшою сукупною вартістю перевезень товарів і виконуваних навантажувально-розвантажувальних робіт при транспортуванні.

Відстань доставки товарів залежить від:

- методів доставки – централізована чи децентралізована;

- маршрутів доставки – маятниковий (лінійний) чи кільцевий;

- видів транспортних засобів;

- організації доставки та технології виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

При доведенні товарів від виробників до кінцевих споживачів важливим є вибір форм товароруху.

Розрізняють дві форми товароруху: складську, при якій переміщення товарів переривається у зв'язку з завезенням їх на проміжний склад (склади), та транзитну, отже без перерви в їх русі від місця виробництва до місця продажу кінцевому споживачеві.

Завезення товарів на склад (склади), зокрема оптового посередника, уповільнює швидкість товарного обігу, збільшує витрати на зберігання й інші складські операції. І якщо нема потреби у завезенні товарів на проміжні склади, яка обумовлюється особливостями товарного асортименту, умовами това-ропостачання, розмірами партій поставки та ін., то слід застосувати транзитну форму товароруху.

Більш раціональна форма товароруху з точки зору швидкості доставки і найменших витрат на перевезення – це транзитна форма.

Однак швидкість доставки товарів у роздрібну торгову ме¬режу не завжди супроводжується прискоренням обертання товарів. Для товарів складного асортименту та невеликих магазинів і дрібнороздрібної торгової мережі транзит не є ефективною формою товароруху. Він перш за все повинен широко застосовуватися при доставці товарів простого асортименту, тобто тих, що не потребують підсортування, фасування й іншої складської підготовки до продажу, а також товарів, що швидко псуються.

У зв'язку з цим при виборі форм товароруху аналізують два показники – швидкість доставки і витрати обігу. Ці показники тісно взаємопов'язані. Виграш на швидкості доставки товарів іноді супроводжується зростанням витрат обігу, внаслідок того, що партія товару, завезена без підсортування, буде довго продаватися в магазині, з'являться додаткові витрати на зберігання товарів, збільшиться розмір їх втрат тощо. Отже, майже зникне економія від швидкості доставки товару. Тільки на основі аналізу цих показників у сукупності в ланках оптової і роздрібної торгівлі можна більш правильно вирішити питання щодо вибору форм товароруху.

При організації товароруху необхідно забезпечити максимальну швидкість обертання товарів в оптовій і роздрібній ланках та мінімальний розмір сукупних витрат обігу, пов'язаних з доведенням товарів від виробників до кінцевих споживачів.

Раціональна організація товароруху передбачає оптимальну його ланковість, тобто кількість торгово-посередницьких ланок, через склади яких товар проходить на шляху від виробника до кінцевого споживача.

Чим більше складських ланок проходить товар, тим складніше, повільніше і дорожче його доведення до кінцевих споживачів, тому слід ретельно підходити до вибору форм і ланковості товароруху.

Ці принципи організації товароруху мають місце і в сучасних умовах. Однак керуватися тільки ними вже недостатньо.

Товарорух являє собою складний процес, у якому поєднано економічні, фінансові, правові, організаційні та технологічні аспекти доведення товарів від виробників до споживачів. У цьому процесі беруть участь різні підприємства, організації – виробничі, оптової та роздрібної торгівлі, транспортні, транспортно-експедиторські, банки та інші.

Об'єднати і спрямувати їх зусилля на загальний кінцевий результат – задоволення потреб споживачів та отримання прибутку всіма учасниками ланцюга поставок – дає змогу лише інтеграційна логістика.

З метою синхронізації ритмів і потоків, координації дій по всьому ланцюгу поставок, управління зв'язками між партнерами сучасна логістика інтегрує розподіл, виробництво і поставку товарів кінцевому споживачу.

Нині під впливом дії низки чинників зарубіжні компанії приділяють велику увагу логістиці.

По-перше, обслуговування покупців та задоволення їхніх потреб стало наріжним каменем стратегії багатьох підприємств, зокрема розподіл товарів є дуже важливим елементом обслуговування покупців. Усе більше і більше компаній розуміють, що вони можуть залучити та утримати покупців, якщо запропонують швидку доставку, найкраще обслуговування та нижчі ціни. А це досягається шляхом покращення роботи системи товароруху по всьому ланцюгу поставок.

Рівень обслуговування оптових покупців залежить від таких факторів:

1) швидкості виконання замовлення (час від відправки замовлення до отримання товарів) ;

2) можливості термінової доставки товарів за спеціальним замовленням;

3) готовності прийняти назад поставлений товар, якщо в ньому буде виявлено дефект, та замінити в найкоротший строк доброякісним;

4) забезпечення різних за розміром партій поставки (або кількості виробів в одній транспортній упаковці) за бажанням покупця;

5) вміння вибирати найбільш економічний вид (види) транспорту;

6) наявності високопрофесійної служби сервісу;

7) наявності сучасних складів;

8) забезпечення достатнього рівня запасів товарів (при необхідності і запасних частин до товарів усієї номенклатури, в тому числі і тих, що зняті з виробництва) ;

9) рівня цін, за якими надаються послуги покупцям.

Досвід багатьох фірм у країнах з розвинутою ринковою економікою свідчить: добре налагоджена система товароруху гарантує, що строк поставки товару після одержання замовлення постійний незалежно від відстані транспортування, а вірогідність виконання замовлення у цей строк становить понад 90% [6, 111].

Фірми, як промислові, так і посередницькі, розробляють стандарти для кожного складового елемента системи обслуговування. Так, у