Основи загальної біології

Зв'язувальною ланкою між папоротями й насінними рослинами служать викопні насінні папороті (Pteridospermae). Найдавніше насіння знайдено у верхньодевонських відкладеннях. Гриби (Fungi) – гетеротрофна, що не має хлоропластів група, із сапрофітним, паразитичним або симбіотичним способом життя – явно виникли від гетеротрофних примітивних еукаріот, що стояли близько до джерел головної лінії царства тварин. Гриби часто розглядають як третю велику групу багатоклітинних поряд з Metaphyta та Metazoa. 

Тварини – вторинні гетеротрофи і облігатні аероби; як першоджерело їжі їм необхідні автотрофні організми, а також потрібне достатнє постачання киснем (точка Пастера 0,2% О2).

Безсумнівно, всі ці тварини (може, за винятком губок) розвилися з одного кореня (монофілетично). Відповідно до різних теорій, вихідною групою могли б бути амеби, джгутикові або інфузорії. Теорія гастреї виходить з об'єднання окремих джгутикових у колонію, що перетворюється спочатку в бластулоподібну порожню кульку (за іншою версією – у сплощену плакулу), а потім шляхом вп'ячування – у двошарове утворення з первинною кишкою – гіпотетичну гастрею.

Для всіх тварин, що знаходяться вище кишковопожнинних (жалких і гребневиків), тобто для всіх Coelomata (Bilateria), характерні наявність третього зародкового листка, вторинна порожнина тіла (цілом, іноді редукована), усе більша здатність до активного пересування, прогресивна диференціація нервовосенсорного апарата, зростаюча роль переднього полюса тіла як кінця, спрямованого вперед при русі, з ротовим отвором й органами почуттів.

 

11.3.3 Еволюція людини

Серед хребетних гомойотермні ссавці, з тих пір як вони відокремилися близько 200 млн. років тому від рептилій, зайняли практично всі біотопи. Найдавніші знахідки приматів мають вік 70 млн. років.

Протягом тривалої фази попередників людини (майже 20 млн. років) діяли винятково еволюційні фактори генетичної мінливості і добору. Головні представники цієї фази відносяться до групи рамапітека, знахідки якої відносяться до періоду від 14 до 7 млн. років тому. Їм, імовірно, були властиві прямоходіння й зростаюче використання знарядь, іноді їх називають мавполюдини.

Приблизно 8 млн. років тому почалася фаза переходу від тварини до людини, наприкінці якого стоїть рід Homo. Основним палеонтологічно задокументованим критерієм подолання тваринної (долюдинної) фази і настання людської фази розвитку вважається здатність до планомірної діяльності, що виражається у переході від випадкового використання знарядь до виготовлення спеціалізованих знарядь для різних цілей. Важливими преадаптаціями при цьому були хватальна рука і добре розвинене просторове уявлення – ознаки, успадковані від предків, що жили на деревах. До них додалися подовжений період дитинства і високорозвинена турбота щодо потомства, цікавість до навколишнього світу, соціальні структури і, нарешті, усе більше абстрагуюча система комунікації – мова. Усі ці особливості, складним чином взаємодіючи між собою, привели до значних адаптивних переваг. Місце чисто інстинктивної взаємної прихильності усе більше займали соціальні норми, що створили поряд з генетичною системою передачі інформації від покоління до покоління нову систему – культурнотрадиційну. При цьому, пізнавальний апарат більших півкуль мозку став тією структурою, що забезпечила людині вирішальну перевагу перед всіма іншими мешканцями Землі. Древня людина, що з'явилася наприкінці перехідного періоду, змогла активно втручатися у свою еволюцію. Людина ставала істотою, життя якої визначається соціальними законами.

Основна група перехідних форм – австралопітекові (Australopithecinae), які з'явилися 65 млн. років тому і існували ще 0,7 млн. років. Однак австралопітеки, наскільки відомо, не були прямими предками людини; вони довгий час співіснували з родом Homo.

Наприкінці перехідного періоду з'являється група хабілин (від Homo habilis), які, безсумнівно, виготовляли знаряддя і тому належать до роду Homo. Від них походять архантропи (древні люди) льодовикового періоду, для яких характерна група прямо ходячих erectus (від Homo erectus). Найстарішим знахідкам древньої людини 1,9 млн. років, найновішим – 100000 років. До них відносяться знахідки з Яви, класичний Homo erectus із Тринилю (800 000 років) та ін.

У середньому плейстоцені з'явилися палеоантропи, після яких пішли пренеандертальці та неандертальці. Останні порівняно швидко зникли 35000 років тому.

На початку палеоліту з'явилися неантропи – група sapiens у вузькому сенсы слова, представлена кроманьонською людиною. Від них, напевно, виникли усі сучасні людські раси.

 

Запитання для самоперевірки

1.Що таке онтогенез та філогенез?

2.Цілі еволюційної теорії.

3.Докази еволюції.

4.Еволюційні теорії

5.Біогенетичний закон Е.Геккеля.

6.Основні положення еволюційної теорії ДарвінаУоллеса.

7.. Вид і його визначення.

8.Закон ХардіВейнберга.

9.Виникнення спадкових варіантів.

10.Напрямні фактори еволюції.

11.Еволюція на надвидових рівнях. Адаптивна радіація гавайських пташокквіткарок та Дарвінових в'юрків на Галапагоських островах.Паралельна конвергентна еволюція сумчастих і плацентарних ссавців. 

12.Виникнення життя, пребіотична та біотична еволюції.

13.Досліди Опаріна та Фокса.

14.Походження тварин.

15.Походження людини.

 

 

 

Лекції 17, 18

ГЛАВА 12

ВЗАЄМИНИ ОРГАНІЗМІВ ІЗ СЕРЕДОВИЩЕМ

 

План

12.1 Навколишнє середовище

12.2 Умови середовища

12.3 Організм і середовище

12.4 Популяція й навколишнє середовище

12.5 Екосистеми

 

Кожен організм перебуває в різноманітних взаємних зв'язках з факторами навколишнього середовища, як абіотичними (геофізичними, геохімічними), так і біотичними (живими організмами того ж й інших видів). Ці надорганізмені зв'язки на різних рівнях інтеграції вивчає екологія