Таємниці офіційного некролога Михайла Грушевського

Можна уявити, що 25 листопада під час засідання РНК УСРР, де було ухвалено постанову про похорон М. Грушевського, В. Затонському, що імовірно був присутній на засіданні уряду як нарком освіти, було доручено написати некролог, тим більше, що його включили до складу урядової комісії з організації похорону. Припускаємо, що під час підготовки некрологу В. Затонський, пишучи про 24 листопада, зазначив, що «Грушевський помер вчора після важкої хвороби у Кисловодську... «. Однак день 26 листопада, імовірно, пішов на узгодження тексту із вищим партійним керівництвом у Москві, де механічно виправили «вчора» на «25 листопада», на переклад та друк газет, і газети вийшли 27 листопада із некрологом саме в такій редакції.

Можливо, цю помилку і помітили, проте виправляти її ніхто не наважився, особливо після того, як ця дата була оприлюднена у газеті «Правда». Цей феномен дуже дотепно прокоментувала відома дослідниця життя та творчості М. Грушевського, завідувачка Історично-меморіального музею Михайла Гру- шевського у Києві Світлана Панькова. Наголошуючи на ролі центрального друкованого органу ЦК ВКП (б), де за визначенням не могло бути жодної помилки, вона проілюструвала безмежну довіру радянських людей до інформації в цій газеті афоризмом «Ну як же ж “Правді” не вірити!»60.

листопада 1934 р. інформацію про похорон М. Грушевського поширили лише «Вісті ВУЦВК». У газеті було подано коротке повідомлення урядової комісії про те, що «тіло академіка Грушевського М. С. прибуває до Києва 28 листопада і буде виставлене в конференц-залі Всеукраїнської академії наук. Доступ від 13-ої год. Винос тіла 28/ХІ о 15 год. 30 хв. на Байкове кладовище»61. Однак поїзд з Кисловодську затримався і похорон було вирішено перенести на наступний день.

Того ж дня відбулась ще одна подія, однак вона залишилась малопомітною в інформаційному просторі. Аж через 4 (!) дні після смерті академіка ВУАН М. Грушевського президія ВУАН спромоглась зібратись на позачергове засідання. Як знаємо із протоколу цього засідання62, із повідомленням про смерть історика виступив неодмінний секретар ВУАН О. Палладін. Ніякої окремої заяви академіки не зробили, а лиш «взяли до відома» постанову РНК УСРР з приводу смерті акад. М. Грушевського. Водночас академіки ухвалили «залишити дружину і дочку небіжчика на академічному постачанні в розподільнику Академії» та вирішили звернутись до Наркомату освіти УСРР із проханням створити разом із ВУАН комісію з вивчення наукової спадщини М. С. Гру- шевського, співробітником цієї комісії мала стати Катерина Грушевська63.

Вірогідно, це засідання відбулось у першій половині дня, бо вже о 14-30 на київському вокзалі поїзд із тілом М. Грушевського зустрічали нарком освіти

В. Затонський, академіки О. Палладін, М. Світальський, С. Семковський та інші. Як повідомляв кореспондент «Правди», на гроб були покладені вінки, а сам гроб був встановлений у конференц-залі ВУАН. О шостій годині вечора того ж дня був відкритий доступ до тіла64. Зауважимо, що ця інформація у «Правді» відрізнялась від офіційного оповіщення, опублікованого того дня в УСРР.

листопада «Вісті ВУЦВК» опублікували скорочену версію поданої у «Правді» замітки, але оформлену вже як офіційне повідомлення урядової комісії про перенесення похорону М. Грушевського на 29 листопада. Водночас додавалось, що доступ до тіла цього дня буде відкрито з 10-ї ранку, а о 13-й годині відбудеться винос тіла65. Інші газети цю інформацію проігнорували.

Натомість 30 листопада звіт про похорон М. Грушевського подала українська преса, друкуючи в різних газетах один і той самий текст слово в слово. Повідомлялось, що 28 листопада з 18-ої години труна з тілом академіка була виставлена в конференц-залі ВУАН. Біля труни весь час змінювалась почесна варта. В останній зміні почесної варти стояли члени урядової комісії з організації похорону (були названі В. Порайко, В. Затонський, О. Богомолець та О. Палладін). 29 листопада о першій дня «відбувся похорон» (насправді – почалась траурна церемонія виносу труни). Труну на руках винесли «тт. Порайко, Затонський, акад. Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський, Сем- ковський та інш. і поставили на прикрашений квітами катафалк». Перераховувались також ті, хто був присутній на похороні: вчені, члени Академії наук, працівники наукових закладів, друзі небіжчика. Громадськість інформували, що біля могили з промовами, «присвяченими діяльності померлого академіка Грушевського», виступили нарком освіти Затонський та президент ВУАН академік Богомолець. Завершувалось офіційне звідомлення скромним сповіщенням, що «на могилу покладені вінки від Наркомосвіти, ВУАН та деяких інш. організацій»66. Лише газета «Більшовик» вмістила поруч із цим повідомленням портрет М. С. Грушевського, всі інші газети розміщували інформацію так, щоб вона не одразу кидалась в очі: внизу сторінки дрібним шрифтом (як «Вісті ВУЦВК») або серед розділу «Оголошення» (як у «Комуністі», де ця інформація була подана над шаховим етюдом).

На відміну від «Известий», де після офіційного некрологу матеріалів про похорон М. Грушевського не з’являлось, 30 листопада