Виховна робота: методологія, організація і методика

Основний зміст питань, що виносяться на Дні інформування:

- процес державотворення в Україні;

- внутрішня і зовнішня політика країни;

- проблема реформування Збройних Сил України;

- державне патріотичне виховання;

- шляхи зміцнення військової дисципліни, організованості і правопорядку;

- підвищення бойової готовності, бойової майстерності військовослужбовців, досягнення економії та бережливості.

Для найкращого сприйняття та засвоєння теми Дня інформування організовуються тематичні виставки книг в бібліотеках, огляди преси, демонструються кінофільми, випускаються радіо та стінні газети оформлюється наочна агітація.

Плануються тематичні заходи з залученням представників депутатського корпусу державної влади, товариств “Знання”, “Просвіта”, “Україна”, науковців, викладачів вузів.

В період проведення Днів інформування проводять прийом військовослужбовців з особистих питань. В цей же час проводяться перевірки умов життя та побуту військовослужбовців, організації харчування медичного та лазнево-прального обслуговування. Структури виховної роботи щомісяця організовують збір узагальнення пропозицій і зауважень, поставлених під час проведення Днів інформування, оперативно інформують особовий склад про їх реалізацію.

 

Інформування є випробуваним засобом виховання, надійним каналом зв’язку командира з підлеглими, дієвим інструментом формування громадської думки в підрозділі.

Воно дозволяє оперативно роз’яснювати політику держави, найважливіші рішення її керівництва, воєнно-політичну обстановку і задачі, які стоять парад особовим складом.

Інформування військовослужбовців строкової служби проводиться два рази на тиждень по 30 хвилин в ранішні години, як правило, в складі підрозділу. Воно включається в розпорядок дня та вказується в розкладі занять.

Тематика інформацій визначається заступником командира частини з виховної роботи на тиждень. Однак командир підрозділу, на якого покладено проведення інформацій, може, узгодивши з командуванням частини, змінити тему, якщо виникла необхідність негайно проінформувати особовий склад про якусь важливу подію, поставлену задачу, роз’яснити їх суть.

У будь-якому випадку слід отримати інструктаж від заступника командира частини, виховної роботи (офіцера організації інформаційно-пропагандистського забезпечення) і потім приступити до підготовки.

Підготовка до інформування включає в себе:

1. Начерк попереднього плану виступу, який дає напрямок для підбору матеріалу.

2. Підбір матеріалу (фактів і літератури по темі) та його вивчення, відбір безпосередньо того, що відноситься до теми. Для цього потрібно ознайомитися з відповідними публікаціями, виписати цифри та найбільш показові факти, підібрати повчальні приклади із практики........... і служби особового складу, щоб зв’язати інформацію з життям підрозділу. Краще за все підібрати незнайомі людям факти. Слід в той же час уникати використання неперевірених фактів та непродуманих прогнозів. Цифр потрібно підбирати небагато, але такі, які б працювали на тему інформації, та старатися подавати їх у порівнянні з чим-небудь.

3. Кінцеве складання плану свого виступу (краще за все – розгорнутого), з логічною побудовою основних думок та доказів.

4. написання тезів або повного тексту виступу з повними висновками, до яких потрібно підвести людей.

5. Осмислення того, як цікавіше і переконливіше викласти матеріал, доцільніше використати ті чи інші посібники або технічні засоби.

Підготовка може завершитися репетицією, програванням своєї майбутньої інформації.

Проведення інформації, як правило, здійснюється методом розповіді, коли висвітлюється зміст теми, а потім даються відповіді на запитання. Але бувають випадки (особливо, якщо інформація торкається питань життєдіяльності підрозділу), коли вона може проводитись у формі бесіди. Тоді не тільки висвітлюється матеріал, але і застосовується звернення до присутніх із запитаннями, вислуховується їх думка.

Велике значення має початок інформації. Мета його – привернути увагу до теми. Тому його слід побудувати на яскравому прикладі, повідомленні цікавого факту, цитати. Якщо відчувається зайве хвилювання, то потрібно вивчити виступ напам’ять, що дозволить заспокоїтися та приступити до висвітлення матеріалу.

При його висвітленні потрібно намагатися, щоб думки були послідовними, логічно зв’язані одна з одною. Варіанти висвітлення бувають різними. Можна викласти основні думки і факти по темі, а потім запросити присутніх висловитися. Можна спочатку зачитати яку-небудь статтю, а потім розгорнути розмову навколо неї.

При бесіді можуть виникнути різні судження та гострі запитання. На ухиляйтесь від них, а по можливості допоможіть розібратися в цьому питанні (якщо відсутня готова відповідь, то пообіцяйте розібратися в цьому питанні, а потім обов’язково повідомте відповідь).

На слід перетворювати інформацію в службову нараду або інструктаж. Тут недоречні безапеляційні повчання, надоїдливі настанови, нудний монолог. Слід всіляко залучати до розмови присутніх шляхом постанови таких запитань, які примушують думати, шукати відповідь, сперечатися...

Такі запитання потрібно ставити особливо в той момент, коли в аудиторії наступає так званий ефект розсіяної уваги. Щоб її відновити, можна також змінити тон або темп висвітлення.

Останній повинен бути оптимальним (не дуже швидко, не дуже повільно). Для цього потрібно вчитися слідкувати за особистим регламентом (тобто наміченим у при підготовці розподілу часу питання).

Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній для розуміння формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок.

Не доцільно підміняти інформацію читанням газети. Якщо є необхідність щось зачитати, то це потрібно супроводити відповідним коментарієм

Для підтримання уваги й підвищення зацікавленості можна використовувати при висвітлюванні матеріалу