людства у глоб світову спільноту та негативними наслідками глобалізації, що, як відомо, проявляються у наростанні процесів соціокульт відчуження, проявами якого є втрата нац ідентичності, смисложиттєвих компонент, розповсюдження споживацької свідомості, які деформують ментальність насамперед молодого покоління в світі. Отже, глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позит ми можемо віднести: пошир нових інформац технол та пов’язаних з ними переваг (скороч часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя) ; перехід на ресурсозаощаджуючі технол; посилення уваги до важливих проблем людства та інші. Однак, глобал ек – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових ек процесах, але й висока ймовірність втрат, зрост ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжн інтегрованого вир-ва, зрост обсягів світї торгівлі та потоків ін інвестицій, інтенсифікації руху технол нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негат впливу світогосп зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами ек діяльності. Отже, до негат наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розв країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нерац структури господарства, пол та ек залежності. Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на нац. та міждерж рівнях. Головне протиріччя глоб ек сист пов’язане з формув в рамках провідних зах держав замкненої госп с-ми. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками:
- концентрація в постінд світі більшої частини інтел і технол потенціалу людства;
- зосередження осн торг потоків в межах співдружності розвинених держав;
- замикання інвест потоків
- спрямованість міграц потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.
45. Нерівномірність еко та соц розвитку країн в умовах глобалізації.
Глобал-я на рівні окремої країни хар-ся ступенем взаємозв’язку її ек зі світ економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової ек, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості ек різних держав у глоб ек, серед яких: співвідношення зовнішньоторг обороту і ВВП; прямі іноземні інвестиції, які спрямовуються в ек країни і з країни, та портфельні інвестиції; потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технол. Глобал-я на світ рівні визначається екон взаємозв’язками між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються. Осн рисою процесу глобалізації є форм глобально функціонуючого вир-го пр-су, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним страт орієнтиром і основою зовн політики будь-якої держави.
У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технол і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню еф-ті ф-ня нац економік, а з іншого – посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку. На одному полюсі суч світ ек-ки концентруються країни – глоб лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світ ринку, накопиченого у безпрецедентних масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”. На іншому полюсі світ економіки – більшість країн, для котрих ек глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично неможливо впливати, але обов’язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становл сист глоб упр-ня р-сами планети і перерозподілом світ доходу, який не є еквівалентним.
46. Нова економіка» як форма реалізації нац конкур переваг.
ХХ століття характеризувалося наук-техни та інформац революціями, які суттєво змінили умови ек розв всіх країн світу. Формується так звана постіндустр «нова економіка», тобто на перший план серед виробн ресурсів виходять знання та інформація. Перехід до «нової економіки» хар-ся стр-ною трансформацією, особливої ваги набувають ті галузі, в яких інтенсифікується застосування нових інформац та комунікац технологій. Разом з тим, у промисловості, зокрема в машинобудуванні, зростає роль інформац складової як елемента ресурсної бази підпр-в. Все більшої ваги набувають немат ф-ри вир-ва, спостерігається витіснення традиц продукції з ринку та заміна їх на інформаційно більш інтенсивні, наприклад, в літакобудуванні відбувається заміна механ елементів упр-ня на авіоніку, тобто сукупність електронних систем (системи комунікації, навігації, відображення й управління різними приладами) ; в автомобілебудуванні спостерігається також збільш застосування кількості електр сенсорів. Всі ці прогресивні ел-ти і визначають якість продукції та становлять основну частку в стр-рі їх вартості. Змінюється спів-ня різних ф-рів вир-ва при виг-ні того чи іншого продукту. Все більшої ваги набуває інформац та гуманний (людський, кадровий) капітал. «Нову економіку» слід розглядати як комплексне поєднання властивостей економіки знань, економіки технологій та економіки інформації. Знання забезпечують можливість виникнення інтел продукту, інформація – інфраструктуру його поширення, а високі технології – кінцеве викорі форм-ня попиту на продукт. Потреба в інновац д-ті зумовлена заг закономірністю розв та прогресу інд й сусп відтворення. Така необх визн-ся тим, що в умовах глобалізації та необх інтегрування у світ ек простір універсальним критерієм стратегії розвитку будь-якої країни, а тим
+3 8(066) 185-39-18
f